Робер Дуано: фотограф, «Поцілунок» і його скандальна історія

«Поцілунок біля ратуші» Робера Дуано — найтиражованіша фотографія XX століття: 2,5 млн листівок, 500 тис. плакатів і хвиля судових позовів.

«Це поверхнева картка, такі зазвичай продаються легко, як дешеві повії» — так сам Робер Дуано відгукувався про знімок, який приніс йому більше грошей, ніж усі інші роботи разом узяті.

Розбираємось, чому скромний гуманіст визнав постановку, як виграв суди і чому його «дешева картка» пішла з аукціону за 155 000 €. А ще — історія серії «Погляд скоса», знятої прихованою камерою біля галереї Ромі.

Отримавши завдання від журналу Life, Робер Дуано (Robert Doisneau) зробив фотографію «Поцілунок біля будівлі муніципалітету» в 1950 році. Саме вона, стала символом молодості, кохання та велелюбного Парижа, а також принесла фотографу всесвітнє визнання та популярність

"Поцілунок" Дуано здається підглянутим, абсолютно випадковим і вміло схопленим фотографом, - загальна обстановка і певна змазаність кадру, відсутність складної композиції кадру, видають його за цілком реальну мить. Але в житті Дуано був неймовірно скромною людиною, яка на самому початку своєї фотографічної кар'єри навіть не наважувалась фотографувати людей, щоб їх не потривожити. І незважаючи на свої переконання, він був змушений зробити свій найзнаменитіший кадр постановочним. А все лише тому, що не наважувався просто так сфотографувати молоду пару, що цілується. Раптом вони будуть проти, або зустрічаються потай…

На сторінках журналу «Life», разом із фотороботою Робера Дуано було опубліковано кілька інших фотографій поцілунків на вулицях Парижа. А негативи та відбитки знімків були відправлені до архіву, де й пролежали майже третина століття.

Насправді цей знімок став всесвітньо відомим лише в 1986 році, коли був надрукований на постері. «Поцілунок…» Робера Дуано був надрукований на листівках тиражем 2,5 млн. екземплярів, 500 тис. плакатів і ще всюди, де тільки можна уявити, - на календарях, фотоальбомах, завісах... Тому, немає нічого дивного в тому, що одна ця фотографія принесла Роберу Дуано більший дохід!

Проте, є й зворотний бік медалі широкої популярності. Після такого фурору Дуано став отримувати сотні листів людей, які представлялися героями цієї фотографії та вимагали фінансової компенсації. Справа дійшла навіть до суду. Так, 1988 року одна сімейна пара подала судовий позов на Дуано з вимогою виплатити гонорар у розмірі 90 тис. доларів. Робер Дуано суд виграв, проте тоді він змушений був зізнатися, що ця фоторобота постановочна.

Детально ми обговорюємо переваги та алгоритм професійної постановочної фотографії на уроці фотокурсу «Продвинутий фотограф»

див. урок. Проектне мислення та створення фотокниги 

На цьому судові позови, пов'язані з цим знімком, не закінчилися. Дівчина - модель Франсуаза Борне надала доказ того, що саме вона зображена на знімку, - фотографію, підписану самим фотографом, - і зажадала 100 тис. франків. Однак і в цьому випадку Робер Дуано зміг виграти суд, довівши, що заплатив обом за зйомку.

Незважаючи на успіх автора в судах, репутація фотографа як «чесного фотожурналіста та документаліста» була неабияк підірвана.

" Це поверхнева картка, такі зазвичай продаються легко як дешеві повії ", - в серцях говорив Робер Дуано про фотографію, що принесла йому популярність.

Але й на цьому історія фотографії не закінчується.

Через десять років після смерті фотографа Робера Дуано, у 2005 році Франсуазе Борне знадобилися гроші, і вона виставила на аукціон оригінальний знімок з автографом автора, очікуючи отримати за нього, за найоптимістичнішими прогнозами, близько 15-20 тис. євро.

На загальний подив, фотографію «Поцілунок біля будівлі муніципалітету» було продано з аукціону за 155 тис.євро! Купив її анонімний швейцарський колекціонер, за словами представників паризького аукціонного будинку Briest-Poulain-Le Fur.

Тож, незважаючи на слова самого автора знімка, фотографія виявилася аж ніяк не «дешевою»!

«Погляд скоса» (Un Regard oblique) -- матеріал дописала випускниця фотошколи  Ірина Присяжна: 

Цю знамениту жанрову фотосерію «Погляд скоса» (Un Regard oblique), без найменшої постановки, Роберт Дуано знімав два дні у червні 1948 року у галереї Ромі на вулиці Сени в Парижі. Ідею знімати скритою камерою йому підказав його друг, журналіст та письменник Робер Жіро. Ідея фотографу дуже сподобалася, оскільки він любив спостерігати та фотографувати незвичайні реакції людей. Але в той же час він був досить скромний і часто відчував незручність при фотографуванні незнайомців. До того ж у його фотографіях досить велике місце займають гумор та іронія. 

Загалом він домовився з антикваром Ромі, щоб той вивісив у вітрині своєї галереї досить провокаційну картину. На ті часи така еротична сценка вважалася досить непристойною. Він сховав фотоапарат серед інших експонатів, щоб відобразити справжню реакцію перехожих на відверту картину. 

За фотографіями видно, що жінки дивляться на картину з подивом, а чоловіки з цікавістю та задоволенням. Але найвідомішим став знімок, де перед вітриною зупинилася подружня пара середніх років. Жінка захоплено щось розповідає про картину, яку бачить перед собою, але чоловік навряд чи чує свою дружину. Його увага зосереджена на портреті оголеної дівчини. Ця фотографія була найбільш обговорюваною і саме вона дала назву всій серії.