О фотовыставке
- Авторка: Гульнур Діарова
- Адреса: Київ, вул. Ділова, 5а
- ст.м. Олімпійська.
- з 18 по 31 серпня. Пн.-Сб. – 10:00-20:00, Нд. – вихідний
Рада бачити тебе, друже!
Хочу поговорити з тобою, поки ти оглядаєш виставку. Майже всі картини намальовані руками - так я відчуваю полотно і фарби. У мене є всеосяжне та всепоглинаюче бажання творити, а також багато думок, які повинні одного разу опинитися на полотнах. Я знаю лише те, що я пишу свої емоції, враження, думки, я розповідаю у картинах про свою філософію і щоразу лишаю на полотні свою душу - відкриту та еронічну. Я ніколи не роблю завчасно ескізи, підсумок праці мене дивує. Я не вмію писати на замовлення чи за розкладом. Це дещо спонтанне, часто навіть не залежне від мене.
Ще я хочу, щоб глядач дивився не тільки очами, а і серцем. Світ навкруги нас змінюється кожну мить. Але ми з тобою все ті ж люди, що й раніше. Діти Природи, діти Океану, діти Землі. І це надихає мене на творчість. Коли я малюю я думаю про людину та її містце у всесвіті, що стрімко змінюється, про місце природи у цьому "новому" світі, про відношення до мистецтва.
Я щаслива представити тобі три серії картин.
Зрозуміле мистецтво
Мої розмірковування на тему: Чому люди тягнуться охочіше до "зрозумілого" мистецтва? Чому людям потрібне неодмінно щось зрозуміле у витворі мистецтва для того, щоб вони приділили йому свою увагу? Це нормальна реакція нашого мозку, шукати у будь-якій інформації, що до нього надходить, знайомі обриси, приводити її у якісь звичні та зрозумілі форми та слова. Це не погано. Це нормально. Мозок тримається за звичні для нього форми та поняття так само, як ти судомо тримаєшся за борти човна під час шторму. Це життєва необхідність. Перше питання, на яке тобі доведеться відповісти, підійшовши до картини: "Що це?". Друге - "Навіщо мені це?". Будь обережним. Доки ти наділяєш будь-яку інформацію у форму, ти є нормальним і ти живий. Грань між нормальністю та божевіллям тонка, як вістря ножа. Ти можеш ходити по ній, але тільки за допомогою противаги зі звичних форм та понять. Ніхто не знає, у який момент ти зірвешся вниз і полетиш у безодню безпам'ятства та божевілля.
Сліди
Кожна людина хочe залишити свій слід в цьому світі. Слід як доказ того, що він жив і був тут. Для самого сeбe в пeршу чeргу. Що ти залишиш в цьому світі на пам'ять про сeбe? Це мої роздуми про те, як сучасний світ з його технологіями та перевагами впливає на мислення, поведінку і навіть особистість людини. Усе це на фоні розмірковувань про історію людства, швидкоплинність життя, відношенню до природи. Заплутано? Згодна.
Життя 1:1
Ці Instagram-like картини – мої роздуми про сучасну поезію, вони розраховани на масового споживача, способі життя та способі мислення людини на фоні сучасних можливостей і технологій. Що це - життя у межах безмежних можливостей або наперед визначена кимось свобода вибору? Чи впевнений ти, що сам вирішуєш, як тобі жити? Будь який збіг з реальними людьми, можливо, не випадковий. Не судіть суворо, адже "Є момент обов'язковий в творчості, коли художник судить весь світ по собі" (цитата: М. Пришвін).
Щиро ваша, Гульнур Діарова
Сторінка авторки та галерея фотографій на сайті фотошколи >>
