Мене з дитинства заворожували знімки військових фотографів. Я уявляв собі, як вони "відключали" страх і йшли в бій разом з піхотою, а іноді і перед піхотою, з камерою напереваги. І ось на Майдані мені пощастило спостерігати за роботою таких же безстрашних "воїнів світла", які в гонитві за репортажем забували про власне життя і навіть отримуючи поранення, залишалися на "поле бою", щоб завершити зйомку. Хтось із цих хлопців заробляв цими репортажами гроші, хтось хотів відобразити історію, хтось просто не міг не фотографувати. Але об'єднувало цих людей одне - сміливість !!!
Не секрет, що фотографи самі рідко потрапляють в кадр. Найчастіше в ньому залишається тільки їх енергія, їх бачення ситуації, їх чуття. Деякі з них приїжджали у відрядження на день-два з іншої країни. Деякі - кожен день з'являлися в найгарячіших місцях, щоб фіксувати Нову історію. Так чи інакше, вони все теж стали історією Майдану. І мені здається справедливим, щоб глядач знав не тільки їх фотографії, але і їх особи.
