Викладачі фотошколи

Валерія Мезенцева

Валєрія Мезенцева – портретна та соціальна фотографія

© Костянтин Сова

Валерія Мезенцева – викладачка Київської Школи Фотографії, фотографка «Суспільне», що постійно співпрацює з Гете інститутом, Українською гельсінською спілкою, з Національним депозитарієм України. Пані Мезенцева – членкиня Національної спілки фотохудожників України (НСФХУ) з 2017 року. На її рахунку понад 50 групових виставок, 5 персональних виставок (одна з яких в Київському метрополітені), понад 10 реалізованих авторських фотопроєктів. Роботи експонувались в Україні, Грузії, Бельгії, Польщі, Німеччині, Франції. Її фотографіями проілюстрована книга «Кримський альбом. Історія правозахиснків». Експертка грантових програм візуального мистецтва. У 2020 році була експерткою журі Конкурсу робіт студентів «Права людини в медіа» (Zmina. Центр прав людини за підтримки UNDP)

www.mezentseva.photos

Викладач фотокурсів:

  1. Фотоспалахи на вулиці і в приміщенні. Репортаж від А до Я
  2. Досвідчений фотограф • курс II
  3. Композиція фотографії • курс для фотохудожників

 

Комерційна фотографка і фотографка соціальних проектів. Спеціалізуюся на портретній та репортажній зйомці (особливо, в корпоративному секторі). У творчості віддаю перевагу концептуальній та арт фотографії.

Головна тема моїх робіт – це самоідентифікація та пошук свого місця в житті. Брала участь в декількох арт-резиденціях.
Брала участь в понад 50 різних виставок як в Україні, так і країнах Європи. Одна з найцікавіших – це персональна виставка в Київському метрополітені.

Серед моїх клієнтів є Intel, Кримська платформа, ZMINA. Центр прав людини, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Національний депозитарій України, DocuDays, KLM-AIR France, Гете інститут, Crown Agents, Національний центр ім.О.Довженка, Karcher та інші.

Реалізовані фотопроекти: «Природнє неприроднє» (дивись галерею нижче), «Вогні підземелля», «Недбайлива хазяйка», «Війна, що не відпускає», «Кокон», «Життя прекрасне», «Бути квіткою», «Історія у полум’ї» та інші.


Пряма мова:
«Вважаю себе майстром репортажних аватарок. Дуже часто після публікації репортажів, учасники заходів забирають фото собі на аватарки. Мене це дуже тішить. Це означає що я спіймала людину такою, що вона собі подобається і хоче, щоб інші побачили її моїми очима.

Люблю ставити собі питання і шукати на них відповіді. Перші 5 років я практично не знімала людей, бо я їх не розуміла. А зараз 95% моїх знімків – з людьми. В подорожах знімаю не те, що знімають інші люди. Мені подобається постійно чути: «Ми ж були там поруч з тобою. Де це ти таке знайшла?!»