Фотографія подарувала мені одкровення. Я чіткіше стала бачити настрій людей, їх радість і смуток. Внутрішній світ людей опинився у фокусі. Спочатку це навіть засмучувало, але від цього неможливо втекти. Це ставати частиною твого суті і ти все більше бачиш, розумієш, переживаєш і мучишся, і іноді радієш, коли трапляється зустріти когось з ким легко і просто, і можна щиро помовчати.
Я обожнюю знімати портрети людей. Фотографія - це дуже інтеренсно. Знімати я почала в 12 років стареньким цифровим Олімпусом і на своє шеснадцатілетіе ні про що інше крім гарної дзеркалки я не мріяла. Мабуть, я так дістала маму і вона так перейнялася моїм очікуванням, що не дивлячись на складнощі в сімейному бюджеті, фотоапарат був куплений.
Якщо у вас в руках дорога техніка, то ви розумієте, що далі треба йти вчитися нею володіти, так мене занесло в КШФ. З цього все почалося. Я вдячна Київській Школі Фотографії, але також я дуже вдячна моєму вчителю Олександру Андрійовичу Ктиторчуку . Цей фотограф і педагог вчить не тільки розуміти структуру і зміст кадру, але і структуру і зміст Життя.
