Спрощення візуального поля – одне з 10 найважливіших правил композиції кадру. В фотографії цього можна досягти різними шляхами: заповнити об'єктом весь кадр, знайти вільну від предметів локацію, знімати ввечері або вночі, коли темрява сховає все зайве, як от на картинах Караваджо. Багато про це ви почуєте на уроках курсу Композиція.

Ця стаття є перекладом відео з програми «Вчимося малювати краще за 10 хвилин» художника Марко Буччи/Marco Bucci. Кожен випуск програми будується наступним чином:

Частина 1 – це коротке пояснення, яке дасть розуміння теми за допомогою наочних прикладів. У другій частині ви побачите, як я працюю над картиною, використовуючи згадані принципи. В третій частині ми підіб'ємо підсумки епізоду і я висловлю кілька заключних думок.

Richard Schmid якось сказав, що художники бачать не більше, ніж інші люди. Насправді, вони бачать менше. Цей епізод присвячений злиттю форм. Адже ви чули про старий принцип живопису, який радить вам спрощувати те, що ви спостерігаєте. Так ось, злиття форм – один із багатьох способів цього досягти.

Мені подобаються офорти Андерса Цорна і те, як виразно на них зображено світло, характер, настрій і композиція. В той же час інструмент за допомогою якого він цього досягнув дуже простий – просто безліч дрібних штрихів. Цорн був майстром спрощення та злиття форм і завдяки цьому він досяг дивовижної виразності та якості у своїх роботах.


Давайте я покажу вам, що я маючи на увазі на дуже простому прикладі. 

Помістимо в кадр 4 простих об'єкти, висвітлимо їх промінєм і вони почнуть відкидати тінь. Ось ми і намалювали картину, хоча, насправді, виглядає вона так собі, чи не правда?
Картинку ніби згенерував комп'ютер і вона безумовно нудна і не схожа на художнє зображення світла. Але чому? Давайте порахуємо скільки на картинці форм. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9! В цьому кадрі мені довелося створити цілих дев'ять форм – страшенно марнотратно. 

Давайте перевіримо чи можна зробити картинку більш лаконічною об'єднавши ті чи інші форми. Для початку я продублюю зображення. Ви бачите, як я поступово спрощую його. Це та ж картина, але з тіньовими формами злитими воєдино. Давайте порахуємо їх заново. Одна загальна форма для всіх форм і тіні. Два три та чотири. Я тільки що зменшив кількість форм більш ніж наполовину. Злиття форм означає спрощення інформації. Я об'єднав силуети кожного з цих маленьких об'єктів в один великий. У кадрі тепер менше форм, а наше візуальне сприйняття стало більш простим і переконливим.

Ми спрощуємо для того, щоб передати настрій, атмосферу, адже суть мистецтва саме в настрої.

Погляньте на цю чудову картину Мід Шеффера (Mead Schaeffer). Подумайте скільки інформації Шеффер вирішив опустити, об'єднавши ці форми. Половина кадру по суті стала однією великою формою. Ми не бачимо ні штанів, ні пряжок ременів, ні гудзиків. Нижче обличчя є тільки одна велика темна форма. За допомогою подібного прийому художник говорить глядачеві що ця область не важлива. Краще подивіться вгору на обличчя героя, тому що саме там криється вся суть, настрій і характер. Але навіть дивлячись на обличчя ми розуміємо, що і тут Шеффер використовує ту саму ідею – нижні дві третини голови, а також шия і сорочка – це одна велика форма. Цей прийом посилює відчуття таємничості, що властиве герою картини.

Подивіться також на це чудове полотно Уолтера Еверетта (Walter Everett 1880-1946). Думаю багато хто скаже, що тут безліч деталей або, якщо говорити мовою художників, безліч форм.
Але я не можу з цим погодитися. 

Якщо у Фотошопі (дивись курс для початуівців) накинути на зображення цей простий фільтр (Фільтр-Стилізація-Масляна фарба), то можна побачити, що перед нами ретельно продумана доріжка з темних і світлих форм, якою петляє наш погляд. Мені здається, що ці злиті форми становлять базову структуру картини. Звичайно, ніхто нам не заважає об'єднувати у прості форми і всі світлі плями картини. 

Тож Ричард Шмідт був правий, коли казав, що художники бачать меньше. 

Однак він не згадав, що малювати менше насправді набагато складніше, бо це певною мірою суперечить нашій природі. Щоби виразити щось чітко, нам доводиться зображати не те, що ми сприймаємо. А значною мірою спрощувати те, що ми бачимо, до базового і необхідного дизайну. 

У цьому відео ви бачите завершену версію картини. А тепер покажу вам як я її малював. Я вибрав подібну тему через її складність. На картині шість або сім човнів, вода, відображення, будівля, фігури атмосферної перспективи. Коротше кажучи все і одразу. Якщо в нашому прикладі на початку розмови було дев'ять форм, то уявіть скільки тисяч їх буде цього разу.
В процесі роботи звертайте особливу увагу на області тіні та області світла, щоб зрозуміти які форми я приніс у жертву заради виразності та чіткості. Відразу ж хочу відзначити, що я з самого початку роботи утримував у голові принцип злиття форум. Навіть якщо я знаю, що на картині будуть човни, фігури та будинки – на початку я визначаю базові області світла і тіні.
що ви і бачите на екрані в першу чергу. 

Я повинен створити той абстрактний дизайн (нотан. дивись нижче), який і визначить, як буде прочитана ця картина глядачем. Саме в великих областях світла і тіні я намагався зливати форми одну з одним. 

Так що як бачите тема картини вторинна. Я твердо переконаний, що навіть найреалістичніша картина – це все одно насамперед твір абстрактного мистецтва. Адже художнику завжди доводиться мати справу із формами, відірваними від реальності. Але саме це робить малювання таким захоплюючим. Картина – це діалог. Я не намагаюся показати вам усіх до єдиного персонажів та всі вікна на кожному з будинків. Я вважаю за краще натякнути на них так, щоб ви стали моїм співавтором. Саме вам належить заповнити змістом ті форми, які я об'єдную між собою. Я ніби веду вас за руку, зливаючи форми і створюючи абстрактний дизайн. 

Я стимулюю вашу уяву.

Ось човни на передньому плані і ви напевно помітили, що там, де човен зустрічається з відображенням, у воді форми зливаються. Межа між ними відсутня. Човни також зливаються з будинками. Ось цей, третій знизу човен, зливається з будинком. Мені здається, що це дуже цікаво. Мені не потрібно вимальовувати ніс кожного човна, щоб ви зрозуміли, де вони і скільки їх. 

Людський мозок дивовижний. Ми постійно доповнюємо форми навіть у реальному житті. Насправді моя вірність цьому прийому малювання пояснюється лише тим, що він відповідає принципам людської психології. Коли ви йдете вулицею, ви бачите не все насправді. Ви не бачите майже нічого. Ви сприймаєте лише те, що є безпосередньо перед вами. Ваш мозок заповнює все інше образами вашого досвіду. Це відбувається постійно, щохвилини, щодня. Цю особливість сприйняття ми і висловлюємо зливаючи фігури одна з одною та зменшуючи обсяг інформації, яку повідомляємо у зображенні. 

Ми показуємо менше, але це дозволяє нам передати більше.

Якби я скрупульозно вимальовував кожну форму, яка є на картині, відчуття цього місця вислизнула б від мене. Але я об'єдную форми і намагаюся візуальними засобами імітувати відчуття від цього місця. В результаті я звичайно жертвую великою кількістю деталей. Але натомість мені вдається передати атмосферу, яка дозволить цій картині знайти відгук у глядачів. Малювання стає грою, у якій вибираю які з безлічі форм об'єднати друг з одним. Застосувавши пастеризований фільтр, я можу оцінити, як у мене йдуть справи. Побачивши візерунок світлих і темних областей, я оцінюю чи правильному шляху. Раджу і вам використовувати цей фільтр, якщо ви працюєте в цифровому форматі. Здається, все йде як треба. Мені подобається, як стовпи зливаються з водою, яка зливається з човнами, які, у свою чергу, зливаються з будинками. Тут навіть є натяки на якісь невиразні постаті, що виринають з пітьми.

Зауважте, що в деяких ключових ділянках вам навпаки потрібно чітко позначити силуети. Глядачеві потрібні ті чи інші зачіпки.

Тут він бачить чіткий силует, з яким нічого не зливається. Мозок глядача розуміє – "а! це човен!" І це усвідомлення надає контекст всім іншим формам, що перетікають одна в одну. В ідеї злиття форм і побудови великих областей світла і темряви мені особливо подобається те, що завдяки їм у вас з'являється структура. На неї ви можете спиратися протягом усього малювання.

Мені здається, що найважча частина роботи над картиною лежить на самому початку. Коли ви приймаєте рішення, яке визначає те, як піде подальша робота. І, якщо ви робите помилку на цій початковій стадії, то рано чи пізно стане ясно, що на картині багато форм, безглуздих плям, які псують роботу. Поєднуючи форми один з одним, я малюю менше форм. Тим самим і робота над картиною займає менше часу.

Думайте про форми так: вони схожі на надокучливих немовлят у дитячому садку. Всі вони одночасно вимагають вашої уваги, а вам хочеться трохи тиші та спокою.
Ви можете заспокоїти лише трьох малюків. То що робити з іншими?

А що буде відбуватися із зображенням і його сприяттям, якщо ми продовжемо спрощувати? Таке спрощення використовувається у дослідженні світло-тіньової композиції фотографії.  Давайте розглянемо, що таке Notan і як його використовують в мистецтві? Як проводять структуральні дослідження полотна з точки зору рівноваги світла та тіні?

Нотан - аналіз балансу світла і тіні. Дмитро Сахаров. Портрет в стилі Аркур.

Дмитро Сахаров. Дівочий портрет в стилі Аркур.

Нотан — це японський термін, який буквально означає «гармонія, або баланс світла і темряви». Художники використовують нотанові дослідження, щоб ясно побачити різні розташування світлих і темних елементів на картині, не відволікаючись на інші елементи, як-от колір, текстуру та лінії. На практиці це передбачає зафарбовування темних ділянок чорним, а світлих — білим. Цей дуотон відомий як нотан структура із двома тонами. Іноді сірий також використовується як проміжний тон, що створює нотан структуру із 3 або 4 тонами. Нотан із понад 4 тонами – це вже майже дослідження світлотіні, вальора.

Більше інструментів композиції для створення естетичної фотографії ми навчаємо використовувати на курсі «Композиція I • онлайн навчання»

Notan дослідження композиції

Дмитро Сахаров. Нотан портрета в стилі Аркур.

Нижче наведено приклад дослідження картини Джеймса Уістлєра з двотонним нотан дизайном:


Джеймс Еббот Макніл Вістлер, мати Вістлера, 1871 рік

Джеймс Еббот Макніл Вістлер, мати Вістлера, 1871 - Нотан
Джеймс Еббот Макніл Вістлер, мати Вістлера, 1871 - Нотан

Помітили, наскільки простий нотан? Деталізація різко спрощена, і все, що залишилося, це світлі та темні елементи. Помилкою багатьох митців, які займаються дослідженнями notan структури, є використання занадто великої кількості деталей. При цьому, на мою думку, дослідження notan втрачає суть.

 

Як використовувати нотан в живописі та фотографії?

Кожна картина має певний баланс між світлими і темними елементами. Іноді спостерігається сильне зіткнення, конфлікт між світлом і темрявою. Дивись прийом к'яроскуро у картинах таких майстрів епохи Відродження як Караваджо, Тіціан, Рембранд, Веласкес. А іноді такий баланс більш тонкий і непомітний. Як от у картинах імпресіоністів Paul Cézanne, Edgar Degas, Édouard Manet, Claude Monet, Pierre-Auguste Renoir, Gustave Caillebotte, Mary Cassatt, Berthe Morisot, Camille Pissarro, Alfred Sisley.

Однак баланс світлих і темних плям не завжди очевидний на картині з першого погляду. Адже є багато інших елементів, які змагаються за вашу увагу, як-от колір і геометричні елементи малюнка. Нотан використовується для фільтрації всіх цих елементів, щоб виявити тільки баланс світла і темряви. У певному сенсі нотан представляє собою найосновніший, абстрактний дизайн картини. Для прикладу візьмемо таку картину Іллі Рєпіна:

Ілля Рєпін, Дівчина з квітами, донька художника, 1878

Простий дво-тоновий notan усуває візуальне різноманіття, «гомін» картини, спрощує структуру та розкриває те, що і є сильною композицією світла та темряви.



Ілля Рєпін, Дівчина з квітами, донька художника, 1878 - Нотан

В деяких картинах нотановий дизайн буде домінуючим із сильною взаємодією світлих і темних елементів. На інших картинах нотановий дизайн буде менш виразним, і в центрі уваги будуть інші елементи. Це помітно в багатьох картинах імпресіоністів, які не мають активного базового дизайну. Ось подивиться на картину Клода Моне, Вхід до Живерні під снігом, 1885.



Якщо розкласти цю картину на дво-тоновий нотан, то ось що ми отримаємо. 

Клод Моне, Вхід до Живерні під снігом, 1885 – Дво-тональний нотан

Це те, що я б назвав слабким дизайном notan, оскільки немає балансу між світлими та темними елементами, тобто врівноваженого цікавого дизайну. 

З цього виходить, що, хоча ви можете побудувати картину навколо сильного дизайну notan, це не обов’язково робити завжди. Ви можете створити гарну картину, не звертаючи уваги на notan. Але тоді шукайте рівноваги інших візуальних елементів, як-от насиченість і відтінки кольорів, покладайтесь на лінії малюнка і композицію фігур.

 

Що робить Notan структуру сильною?

Можна назвати такі ознаки як: світло збалансоване з темрявою, органічний дизайн, цікавий візерунок, створений світлом і темрявою. Але ключова особливість картин, які мають сильний нотановий дизайн – це потужне скупчення тональних плям в групи. Світлі плями згруповані разом і темні згруповані разом. Групування за тоном стане протилежністю тональним плямам, розкиданим повсюди хаотично. Наведена нижче картина сера Артура Стрітона є чудовим прикладом групування за тоном. Arthur Streeton, Golden Summer, Eaglemont, 1889

Артур Стрітон, Золоте літо, Іглмонт, 1889

 

Як розпочати власне дослідження Notan дизайну?

Нотани в цій публікації були створені за допомогою техніки постеризації на комп’ютері або за допомогою фарби на полотні. Мета занять мистецтвом нотан полягає в тому, щоб оволодіти простим інструментом створення композиції. Таким баченням, що допоможе вам потім створити гармонію в площині кадру або картини. Ось декілька способів візуального спрощення, якими ви можете користуватися в дослідженнях нотан дизайну.

Якщо наша інструкція ниижче буде вам незрозуміла, запрошуємо вас на онлайн-курс «Фотошоп Онлайн • Курс для новачків»

Завантажуйте ось цю дію (Check.atn Action Photoshop) і імпортуйте її в дії фотошопа. Або створіть нотан зображення під дослідом на вашому комп’ютері самостійно. Вам потрібно спростити зображення так, щоб позбавитись текстур і кольорів, і більшості тонових градієнтів. Для цього створіть копію фонового шару та перетворіть цю копію на чорно-білу (шар корекціх - чорно-біле). Це спрощення за кольором. Але якщо ви створите злиту копію всіх шарів (Ctrl+Shift+Alt+E), ви зможете позбутися також складносты текстур – Панель меню Фільтри ► Розмиття ► Гаусове розмиття. На останок можна застосувати Панель меню Зображення ► Коригування ► Поріг (Threshold). 

Але щось подібне можна зробити і власними руками. Намалюйте нотан на аркуші папера білою та чорною фарбами. Матеріал не має особливого значення. Використовуйте гуаш, темперу, акрил або акварель). Намалюйте нотан темними олівцями або товстими чорними маркерами.

 

Двотонова структура Notan

Під час дослідження зображення за допомогою дво-тонового нотану, я використовую білий для будь-яких областей, на які потрапляє пряме світло, і чорний для будь-яких областей, які не попадають під пряме світло. Звичайним винятком є ​​об’єкти, які мають білі або чорні власні кольори (наприклад, біле плаття чи чорний костюм). Але навіть тоді біла сукня в тіні може виглядати темнішою, ніж чорний костюм під прямим світлом. 

Інший метод полягає в тому, щоб умовно розділити всі напівтона картини на дві групи - напівтона, які знаходяться вище ніж відносне усереднене значення тону, і ті, щоі знаходяться нижче.

Зверніть увагу, що використання білого та чорного є лише символічним. Це не означає, що реальне найсвітліше світле і найтемніше темне на зображенні є насправді білим і чорним. Білий символічно застосовується для всього світлого, а чорний — символізує темряву. Нотан дослідження з двома тонами ідеально підходить для предметів, які мають просту структуру тонів і великі форми, як-от на картині Клода Моне нижче:

Клод Моне, Етрета, скеля Д'Аваль, захід сонця, 1885

Клод Моне, Етрета, Авальська скеля, захід сонця, 1885 - 2 значення Notan

Часто ви зможете стверджувати, що картина має сильну ціннісну композицію, якщо ви можете ідентифікувати об’єкт за допомогою двох тонів. Візьмемо, наприклад, хитромудрий портрет Джованні Болдіні. Застосовуючи лише двохтоний notan, ви зможете визначити, що це за предмет. 

Джованні Болдіні, Дівчина з чорною кішкою, 1885

Майстер надає значну кількість інформації про об’єкт лише білим і чорним. Це тому, що Джованні Болдіні вміло згрупував світле та темне, щоб створити міцну основу, побудовану на вальорах, співвідношенні тонів.

Джованні Болдіні, Дівчина з чорною кішкою, 1885 - 2 нотани


Notan з трьох тонів

У більшості випадків для аналізу буде достатньо 2 тонів notan. Але іноді картина матиме виразний елемент у середньому тоні, який не помічається оком, якщо використовувати лише білий і чорний колір у дизайні. Notan з трьох тонів корисний для картин із більш складною структурою тонір. Він надає більше інформації про предмет, але фундаментальний дизайн менш очевидний. Наведена нижче картина Джона Сінгера Сарджента, хоч і не найкращий приклад нотанового дизайну, має чіткі світлі, середні та темні за тоном елементи. У цьому випадку третє значення корисне для підкреслення цих середніх тонів.

Джон Сінгер Сарджент, Ранкова прогулянка, 1888

Джон Сінгер Сарджент, Ранкова прогулянка, 1888 - нотан з троьма тонами.

 

Notan з чотирьох тонів

Для об'єктів, які мають 4 або більше різних тональних груп, ви можете використовувати Notan з чотирьох тонів. Для цього використовуйте білий, світло-сірий, темно-сірий, чорний олівці та інші матеріли. Як згадувалося на початку цієї публікації, якщо ви використовуєте більше ніж чотири ахроматичні кольори в дизайні, ви, по суті, проводите дослідження тонів, а не дослідження notan.

Хоча дослідження notan і дослідження тонів подібні, notan більше зосереджено на абстрактних формах і дизайні, створених балансом між світлим і темним. Дослідження тонів є більш реалістичним і охоплює весь спектр тонів між точкою чорного та точкою білого. Рудольф Арнхейм стверджує, що максимальна кількість різних відтінків сірого кольору, які може відрізнити звичайна людина, досягає за деякими даними 200. (Рудольф Арнхейм. Искусство и визуальное восприятие. 1974). 

Для наведеної нижче картини Іллі Рєпіна я надаю нотани з 2, 3 і 4 тонів, щоб продемонструвати різницю між ними. Notan з 4 тонів здається корисним у цьому випадку, щоб відобразити деякі тонкощі малювання.

Ілля Рєпін. Портрет композитора і журналіста Павла Івановича Бларамберга, 1884 р.

Ілля Рєпін, Портрет композитора і журналіста Павла Івановича Бларамберга, 1884 - 2 Нотан

2-х тоновий notan надає найменше інформації та ігнорує середні тони картини. Три тони проявляють нарешті і деталі в середніх тонах.

Ілля Рєпін, Портрет композитора і журналіста Павла Івановича Бларамберга, 1884 - 3 Notan

Notan з 4 тонів пояснює світлі та темні деталі середнього тону, що здається важливим для розуміння цієї картини.

Ілля Рєпін, Портрет композитора і журналіста Павла Івановича Бларамберга, 1884 - 4 Notan

Ілля Рєпін, Портрет композитора і журналіста Павла Івановича Бларамберга, 1884 - 4 Notan

Висновки

Натан відноситься до балансу між світлими і темними елементами. Ви можете використовувати notan, щоб аналізувати зображення і оцінювати розташування та візерунки світлих і темних елементів. У більшості випадків для дослідження тональної структури зображення вистачає нотан з двох тонів.

 

Переклад та доповнення статті «Notan – What It Is And How To Use It In Art» by Draw Paint Academy