Приклад сучасного мистецтва від Andrea Torres Balaguer
У сучасному арт-світі цінується авторське висловлювання, яке можна визначити як «серія» або «проект». Поодинокі фотографії сприймаються вже не так вражаюче, як це було у минулому сторіччі. Сьогодні сучасна фотографія найчастіше проявляється як проект, оскільки сила окремих фотографій як правило менше сенсу серії зображень. Проект - це позиція автора, плід його творчих пошуків, його відмінність від загальної маси. У кожного відомого фотографа була своя візуальна естетика. Кожен відомий фотограф вибирав характерну йому тему для авторського аналізу. Вибір теми і постійне її розвиток є напевно ключовою особливістю сучасної фотографії. Проекти бувають різних видів: типології, фото-історії, дослідження, розслідування, візуальні наративи, але найважливіше – об'єднання всього загальною темою і естетикою.
Як приклад, пригадаємо Августа Зандера, який один з перших хто створив проект-типологизацию, вірно вибравши фотографію як єдиний і найбільш переконливий метод для створення свого проекту. Зняти те, що раніше не знімали і наділити це новим змістом – це також може бути завданням проекту.
Засновники ж Дюссельдорфської школи Бернд і Хілла Бехер звели фотографію в ранг твору мистецтва. Їх вибір об'єкта зйомки став настільки революційним, що перевернув сучасний підхід фотографування, направивши фотографа на інтелектуальний пошук того, ЩО може бути сфотографоване.
Наприклад, Алек Сот вирушає досліджувати територію річки Міссісіпі в пошуках візуальних особливостей цього простору. У своєму проекті Сот використовує все, від портретів до натюрмортів, для того, щоб максимально переконливо проявити свої почуття і ставлення до теми дослідження. Його відсилання і візуальні метафори є надзвичайно тонкими. Зв'язок між зображеннями, відчуття когось розповіді змушує глядача відчути особливості авторського світовідчуття.
Сьогодні в фотографії простежуються різноманітні методи для створення проекту. Як передати естетичне враження в серії фотографій? Грамотно використовуючи тональність, колір, тему і об'єкт зйомки можна створити виразне візуальне оповідання. При цьому чітка організація фотографій може посилити загальне враження, а безглузде розподіл навпаки вбити це відчуття.
1. Що таке фотопроект?
Це фотографічне висловлювання, авторське об'єднання фотографій за подібним принципом, що виявляє певну візуальну або сюжетну ідею. У цьому інтерв'ю на запитання відповідає Дмитро Богачук, відомий арт-фотограф.
2. Навіщо потрібні фотопроекти?
Сьогодні осмислена фото-серія є свідченням серйозності підходу автора та доказом системної роботи автора. Фото-проекти потрібні автору для портфоліо! Проекти оцінюють куратори, видавці, галеристи, так само вони потрібні журі престижних конкурсів не цікаво розглядати поодинокі, не об'єднані змістом фотографії. Так, наприклад, український конкурс від українського видавця Rodovid розглядає проекти у вигляді фотокниги.
3. Я вмію знімати красиво і маю проект про природу. Чому цього замало?
Об'єднання фотографій за принципом теми не може бути проектом. Можливо, це просто фото-серія. У світі мільярд чудових знімків. Кожен може зробити низку хороших знімків. Важливим є авторський вислів та його візуальне втілення, яке не буде просто гарним.
4. З чого почати, щоб авторський проект став відомим?
Впізнаваність вимагатиме тривалих зусиль. Потрібно знайти авторський стиль – щось незмінне. Стиль автоматично стане впізнаваним, але автору необхідно відійти від шаблону краси заради краси. Надзвичайно важливим для розвитку стилю є те, що дивиться автор і на що у своїй фотографії робить акценти. Існують випадки, коли авторський прийом стає точкою кристалізації цілого проекту.
5. Як зрозуміти та розібратися у величезному потоці сучасної фотографії?
Стежити за низкою фото-видань та галерей, фестивалів та конкурсів, які показують справді важливі фото-проекти. Подивіться на експозиції таких конкурсів як:
- Foam Museum & Magazine
- Bird In Flight Prize
- International Photo Award
Для себе я зрозумів, що традиція у фотографії дуже важлива. Якщо ви хочете розібратися в сучасній фотографії, потрібно почати з аналізу того, яка сучасна фотографія буває і якою є її мета.
6. Де у Києві можна побачити гарну сучасну фотографію?
Щороку на ярмарок PhotoKyiv відомі фотогалереї привозять понад 500 робіт від 100 сучасних фотографів.
7. Що цікаво музеям та галереям?
У музеї показують усе саме революційне та оригінальне, пласти культурної спадщини. Все те, що визначає культуру сьогодні і те, що вже стало класикою. Наприклад, роботи Ansel Adams зараз нікому не видадуться революційними, але в 30-ті роки це було саме так. Музеї зацікавлені підтримувати геніальних авторів, які відкривають світові нові сенси. Ось, наприклад, найбільш авторитетна премія – Hasselblad Award.
А галерея – це простір, який показує та продає фотографії. Галереї бувають різного рівня. Якісь із них сміливо можна назвати інституцією.
8. Ви згадали фотогалереї. Розкажіть будь ласка про них. Як в них розібратися?
Розібратися не так складно, як здається. Є галереї найвищого рівня. Це старі гравці на ринку і вони беруть участь у багатьох світових ярмарках, співпрацюють із музеями. Їхні ціни на фотографії в середньому від 10000 до мільйона доларів і вище.
Pace/Macgill, Нью-Йорк
Sprueth Magers, Берлін
Danziger, Нью-Йорк
Larry Gagosian, Нью-Йорк
Camera Work, Берлін
Fraenkel, Сан Франциско
Наступний рівень – ті галереї, які, крім найвідоміших майстрів, показують також молодих авторів. Саме такі галереї відкривають нові таланти.
Howard Greenberg, Нью-Йорк
Michael Hoppen, Лондон
Robert Koch, Сан Франциско
Robert Mann, Нью-Йорк
Flowers, Лондон
Polka, Париж
Camera Obscura, Париж
Valid Photo Барселона
Robert Morat, Берлін
Susanspiritusgallery, Каліфорнія
kahmanngallery, Амстердам
Інші галереї показують менш відомих авторів місцевого значення. Це галереї великих міст та галереї, що продають постери та фотографії з великими тиражами такі як Lumas та Yellowkorner
9. А що показують на фестивалях?
Що стосується фото-фестивалів, то, наприклад, кількох знакових французьких фото-фестивалів показують наймолодшу фотографію. Там пошук нових тем і виразних засобів є надзвичайно важливим. До фестивалів належить і ярмарок Unseen у Амстердамі festival-circulations.com
10. Наведіть будь ласка декілька майстрів сучасного мистецтва, які розмовляють з аудиторією мовою фотопроектів.
Yves Klein. A Hero
Ів Кляйн з особливим блиском використовував театральну, зухвало ексгібіціоністську тактику, за допомогою якої за лічені хвилини публічно писав великі картини. Кляйн продовжував використовувати фарби, полотно та традиційні інструменти живописця, але він, на відміну від класичних живописців, закохався в єдиний колір – у синій.
Абстрактний живопис Кляйна був побудований на автоматизмі та неконтрольованості, і в кожній роботи ви відчуваєте те задоволення від подиву, яке митець, мабуть, відчував у момент завершення полотна. Спадок Ів Кляйна для нас: абстракція, випадковість і автоматизм, монохромність – ці "вітаміни" особливо корисні досвідченим фотографам, над свободою творчості яких часто домінує затверділа звичка.
YAYOI KUSAMA • Фотографка з Японії
Яйой народилася в японському селі у 1929. В 10 років стався перший галюцинаційний напад. Вона бачила нескінченні поля кольорових плям, крапок та сяйва. Але разом с красою видінь назавжди прийшли нудота та депрессивність. Мати сварила її: «Кинь свої дурні малюнки, треба вийти заміж».
Але Яйой була впевнена, що вона зірка. На її щастя, майже випадково, американська художниця Джорджія О'Кіфф помітила її і допомогла втекти в Нью-Йорк в 1956 році…
Вже 70 років Yayoi Kusama малює веселий, агресивний, нервовий, яскравий, позаземний, космічний горошек на всьому що скоряється її волі: на стінах, хлопцях, тваринах, сумках, обличчях, тканинах, полотнах.
Для неї крапки Polka-dots були формою зцілення, а їх повторення було способом заспокоїти свій розум і подолати страх і тривогу. Малювання круглих плям було (як вона сказала) способом «самознищення», способом зникнути в творчості, спроба втечі від суіцидальних думок.
Вона була роботоголіком. Її стилістика була настільки новаторською, що вона передбачила появу руху мінімалізму, і ми можемо розглядати її як міст між абстрактним експресіонізмом і мінімалізмом…
Експресивний мінімалізм, м'які скульптури, дзеркальні «кімнати нескінченності», «кінетичний килим»... Друзі, всі ці відкриття -- свідоцтво того, що Кусама прибулець! Прибулець з неповторним і чистим голосом у мистецтві.
1968 року Кусама навіть виступила пастором на першому «гей-весіллі», створивши власну «Церкву самознищення». Але всі ці веселі відкриття та експерименти не принесли їй бажану славу.
У 1973 році Кусама повернулася до Японії. У 1977 році, після тривалої боротьби з тривогою та галюцинаціями, вона зареєструвалася в психіатричній лікарні в Токіо, і з тих пір живе там. Але це ще не кінець.
У 1989 року несподівано Центр міжнародного сучасного мистецтва в Нью-Йорку попросив організувати ретроспективу мистецтва Yayoi Kusama.
Це відновить її кар'єру - як на міжнародному рівні, так і в Японії. Кусама нарешті досягла всесвітнього успіху, який так довго вислизав з її рук. Кусама – це одинока горошина всесвіту яка прагнула сяяти серед зірок-сестер нескінченності.
Nhu Xuan Hua • Fashion-фотографка з Франції
Нху черпає натхнення у трансформації людського тіла.
«Все в моєму житті завжди повинно бути прямим і чистим. Так мене виховували. Здебільшого я фотографую тіла, але мені подобається бачити в них щось абстрактне чи органічне, щось динамічне в сформованому і незмінному. Найбільше мене приваблює тіло, яке не схоже на тіло. Такі митці, як Ганс Беллмар, Макс Ернст, Бекон, Джакомметі, справді надихають мене. Їхня творчість — це зображення їх прекрасного божевілля, це їх фізичний катарсис»
На запитання про її творчий процес Хуа каже, що вона фокусується на тему або назву, а потім створює список ключових слів, які фактично описують тему проекту. Для створення візуальної чи письмової бази теми потрібно багато досліджень та пошуків в інтернеті.
«Я люблю ізольованість і самотність. Мені це потрібно, щоб мати можливість привести в порядок свої ідеї.»
Koto Bolofo • UK
Чим нас вражає Koto Bolofo у цьому відео-інтерв'ю? Йому вже за 60. Тридцять з них він провів, розвиваючи своє фотографічне око, удосконалюючи свій авторський погляд, докладаючи всіх зусиль в динамічній галузі fashion фотографії – «… ви знаєте, це хамелеон, тенденції там завжди змінюються».
Він помітив, що fashion журнал — це те, що люди зацікавлено перегортають, а потім викидають у смітник. А він хотів робити такі фотографії що би хтось, переглядаючи журнал, подумав про себе: «Я хочу вирвати цю сторінку та зберегти її, можливо повісити на стінку щоб переглядати щодня.
Щоразу, коли я дивлюся на сцену крізь видошукач камери, я дивлюся на готову класичну фотографію, який не потрібен пост-продакшн.»
Його великий прорив стався, коли він обдурив секретарку британського Vogue, імітуючи американський акцент і стверджуючи, що він фотограф із Нью-Йорка. Одягнувшись у чорний костюм, взувши ковбойські чоботи та заявивши, що він із Нью-Йорка, він змусив арт-директора вибігти до нього як пуля. «Я був тут три місяці тому. Невдала спроба! Але тепер я «американський фотограф який прямує до Парижа…» Цього разу вони уважно гортали його портфоліо і доручили зробити 16-сторінковий розворот у Тунісі.
У 2022 він отримав міжнародну премію Lucie Award за досягнення в рекламній фотографії.
VIVIEN SASSEN • голандська фотографка
Жорстке світло, контраст, глибокі тіні, спалахи чистих кольорів, пластичні тіла, сюрреалістичні cюжети, експерименти та пошуки нового – все це Вівєн Сассен. Вона згадує, що на неї більш за всіх вплинули фотографи Нан Голдін та Нобуйоши Араки "люди, які робили миттєві фотографії, дуже особисті EGO документи". А ще її формувало дитинство.
«У дитинстві три роки я прожила у Кенії. Мій батько був лікарем, тому мене завжди цікавило людське тіло. Ми жили поруч з клінікою. Не дивно, що у мене було багато друзів по іграх із поліомієлітом. Я пам’ятаю, як ми часто порівнював наші кінцівки та те, наскільки вони по-різному виглядають. Знаєте, у дитинстві, коли ти внутрішньо все ще пов'язаний з усім світом для тебе майже не існує некрасивого. Тож я вважала скульптуру дитячих, спотворених хворобою, кінцівок інтригуючою і красивою.
«А десь у 13-14 років, я проводила багато часу перед дзеркалом, граючись з викривленням свого тіла, створюючи дивні фігури які вражали мене саму.
Іноді під час фотографування я відчуваю себе більше скульптором, ніж фотографом. Справа в тому, щоб мати певний ракурс і приховувати або показувати частини тіла. Неочікувано, раптово. Ідея полягає в тому, щоб змінити тіло або те, як ми його сприймаємо. Я все життя експериментую з тілом, я бачу тіла як скульптури.
Мене приваблюють зображення, які більше викликають запитання, а не дають відповіді, зображення, що кидають виклик традиційному розумінню краси».
Thirza Schaap • голандська фотографка
Послухайте казкову історію як сміття стало скарбом. Тірза довгий час фотографувала портрети, але зустріч з Пластиковим Океаном / Plastic Ocean змусила її змінити жанр.
Ні. Створити новий: пересічення скульптури зі сміття, фотографії і колористики. «На пляжах Південної Африки я зіткнулася з жахом врожаю пластику. Спочатку я просто зі сльозами на очах по 3-4 дня збирала сміття вздовж узбережжя. Я почала наповнювати кишені сміттям замість скарбів моря: камінчиків, мушлі, обкатаного скла, коралів. За моїм домом швидко зібралася ціла купа різнокольорового, сяючого сміття самих дивних форм.
Я вважала їх водночас красивими і огидними. Одного разу я знайшла фрісбі, оплетене рибальскою сіткою та молодими наростами коралів. Таке відчуття, ніби була створена НОВА природа, жахлива і прекрасна. Це справді вражає. Я вирішила наслідувати цьому і робити такі ж міні-скульптури своїми руками.
Іноді співавтором моїх скульптур ставала Природа. Я все фотографую на пастельних фонах, в жорсткому світлі в саду. Часто на композиції сідає маленький жучок, муха, опалий листочок. Квіточки я сама вкладаю.
Колись я фотографувала рекламу – це були речі на старті свого життя, тепер я фотографую тіж самі речі. Але для них це вже життя після смерті. Я намагаюся спокусити глядача трохи довше дивитися на фотографії і лише потім зрозуміти, що він дивиться на відходи, які довгий час плавали в океані.
Risaku Suzuki • японський фотограф
Спочатку мені здалося, що в світлинах Sazaki "мало автора". Зрештою стало зрозуміло, що тільки так японець може знімати трансцедентальне цвітіння сакури. Як так? Розчиняючи своє его в піні квітів, яки розквітають, зникають і знов повертаються до буття. Може і з нами так?
Рісаку Судзукі: «У «Сакурі» квіти гілок, що перетинаються, виглядають злитими разом, тому важко відрізнити передній план від заднього. Моя робота про досвід часу. Краса сакур полягає в короткочасності їх цвітіння, тому я повинен поспішити сфотографувати їх блиск і життєву силу. Я фотографую сакуру не як умовний символ японської краси, а як вираження присутності часу.»
Отже, друзі, для того щоб створити вражаючий проект потрібні знання з композиції та колористики. Тож, запрошую вас на найближчі старти цих цікавих та ефективних програм. За цим посиланням ви можете побачити досягнення наших випускників 2022
Error
Жан-Франсуа Лепаж (р.н 1960)
Жан-Франсуа Лепаж (р.н 1960) став відомим фешн-фотографом Франції на початку 80-х років. У нього особливий, авторський підхід до створення портрету. Лепаж розрізає свої плівкові негативи і позитиви для створення нових інтерпретацій та зображень, що перетинають межі між живописом, колажуванням і фотографією. «Я думаю, що більшість художників мають здатність жити в паралельних світах і переходити від одного до іншого. Митці схожі на губки: вони деформуються легше, ніж інші люди.»
Flor Garduno. Basket of Light 1989 (Canasta de Luz ).
«Я фотографувала у Гватемалі… коли раптом побачила цю дівчину. Мій чоловік попросив її зупинитись …але вона лише посміхнулася й пішла далі.
Я переслідувала її два кілометри, намагаючись зрозуміти, як зробити кадр, поки вона нарешті не дійшла до дверей будинку. Я запитала в неї дозволу зайти за нею всередину, і вона сказала, звичайно. Виявляється, що в цьому регіоні різні святі вшановуються по черзі, щороку в іншому будинку. Виставляють святі образи, яким роблять підношення фруктами і квітами. І всередині, у відкритому patio, останнє світло дня огорнуло молоду дівчину з її квітами. І я зробила свою останню фотографію!
Дивно, зазвичай я би сфотографувала її як тільки побачила. Чому вона відмовилася зупинятися, так що мені довелося йти за нею всю дорогу до "вирішального момента". Що змусило мене продовжувати йти за нею?»
Лука Хабелашвили • Сюрреалістичний автопортрет
«Ця робота почалася з ескізу. Я був дуже схвильований, мріяв перетворити цей ескіз на фотографію. Однак я знав, що це буде дуже важко та займе багато часу через велику кількість зображень (для фінальної композитної сцени).
Після багатьох спроб, зйомки закінчилися через погану погоду яка й надалі погіршувалась… Зрештою я зняв понад 200 автопортретів для цієї конкретної роботи. Пізніше я об’єднаю їх цифровим способом в студії, щоб створити одну з моїх найскладніших робіт на сьогоднішній день».
MICHAL ZAHORNACKY
Міхал працює між реальністю та вигадкою. Еклектизм його образів запрошує нас у надзвичайно образні візуальні оповіді. Побудував свою кар’єру як художник-самоучка, знайшовши власний шлях, експериментуючи із засобами відповідно до своїх бажань і натхнення.
Протягом останніх десяти років його сюжети змінювалися від однієї серії до іншої, показуючи ступінь його амбіцій і здібностей. У своїх улюблених темах тридцятирічний хлопець досліджує ідентичність, тіла, архітектуру та підводну фотографію.
Його портрети завжди поєднуються з конкретною метафорою в стилізованому середовищі. Йому подобається грати з глядачем, дозволяючи йому спостерігати та дивуватися.
Nanda Hagenaars
Її поррети графічні, чутливі, динамічні. «Ідеї не приходять зненацька, і вони не приходять просто від нас. Ми налаштовуємось на них, підслуховуємо їх, запам’ятовуємо, впізнаємо. Вони приходять крізь нас. Це сказане Ріком Рубіном і це відчула на собі.»
Error
Як формується ціна на роботи фотопроектів?
Андреас Ґурскі створив у 1999 році фотографію Rhein II, що була продана за понад 4,3 мільйона доларів. Чому його фотографії такі цінні? Чому, порівнюючи з ним, фотографії Ансел Адамса – класика пейзажного жанра, цінуються в 100 разів дешевше. Наприклад, на Artsy.net «Moon and Half Dome, Yosemite, California, 1960» продається за $75000. Що формує ціну на арт ринку?
Цінність та вартість фотографій на арт-ринку формуються під впливом ряду факторів. Основними серед них буде аутентична естетика, новаторство та обмежений тираж. Розглянемо, які ще фактори пояснюють чому фотографії Андреаса Ґурського можуть бути дорожчими порівняно із роботами Анселя Адамса. А також що взагалі формує цінність арт-об'єктів.
- Сучасність та новаторство. Ґурський відомий своїм новаторським підходом до фотографії, створюючи величезні панорамні фотографії. Його роботи відображають сучасність і виклики новітнього часу. Сучасне мистецтво часто має вищу вартість порівняно із класичним.
- Розмір та технічна складність. Неповторність. Фотографії Ґурського часто вражають своїми масштабами та технічною досконалістю.
- Обмеженість тиражу. Велика частина сучасного фотомистецтва друкуються в обмежених тиражах, що підвищує їхню рідкісність і вартість. Адамс працював у часи, коли фотографія ще формувалася як мистецтво. Він зробив великий внесок у розвиток пейзажної фотографії, проте його роботи можуть бути менш "ексклюзивними" на ринку через їх більший тираж.
- Художнє бачення. Кожен художник має своє унікальне бачення світу і спосіб його відображення. Стиль Ґурського часто характеризується масштабністю та деталізацією, що створює гіпнотичний ефект і поглинає глядача. Адамс ж відомий своєю здатністю передавати глибоку емоційність пейзажу, використовуючи контраст чорно-білого зображення.
- Вплив на індустрію. Іноді вартість роботи залежить від того, наскільки вона вплинула на розвиток фотографії або мистецтва загалом. Адамс, наприклад, не тільки створив незабутні зображення, але й розвивав техніку фотозйомки та друку, що допомогло визначити стандарти якості для поколінь фотографів.
- Особиста історія автора. Іноді особиста історія фотографа може збільшити цінність його робіт. Боротьба, пристрасть, та інші аспекти життя художника можуть впливати на сприйняття його роботи спільнотою.
- Історична цінність. Роботи, які мають особливу історичну чи культурну цінність, можуть бути вище оцінені.
- Соціокультурний контекст. Фотографії, які відображають або коментують важливі соціальні та культурні події чи явища, можуть набувати особливої цінності. Фотографії, які стають символами епохи або моменту в історії, часто цінуються вище.
- Взаємодія з колекціонерами. Якщо певні колекціонери або інституції активно збирають роботи певного художника, це може підвищити попит та вартість його робіт. Впливні критики, музеї та колекціонери можуть значно вплинути на вартість арт-об'єкта своїм визнанням або ігноруванням.
- Маркетинг та просування. Великі галереї, куратори, аукціони та медіа можуть значно підвищити вартість конкретного арт-об'єкта.
- Економічний контекст. Арт-ринок не відділений від загальної економіки. Інвестиції в мистецтво можуть зростати у часи економічної нестабільності як безпечне місце для капіталу.
Тому, хоча обидва фотографи – Ґурський і Адамс – є великими в своєму жанрі, ринкова вартість їх робіт може значно відрізнятися через ряд різних факторів. Арт-ринок є складним і взаємопов'язаним, і ціна будь-якого арт-об'єкта є результатом комбінації численних змінних.
