ERIK MADIGAN HECK • Естетика фотографії

Знак ► в тексті вказує на перехід до фотографії-приклада.

Як розгорталася історія фотографії? Хто відкривав закони естетики фотографії? У 1858 року в Лондоні вперше глядачам були представлені круті фотографії – 800 кращих кадрів, зроблених з 1826 року. А сьогодні кожну годину мільйон фотографій завантажуються в Інтернет. Тож на кого слід звернути увагу у цій безперервній візуальній повені?

Ми хочемо поділитися з вами іменами та захоплюючими історіями 100 фотографів Світу, які здивували нас своїм досвідом, баченням та творами. Цей вибір досить суб’єктивний. Достатньо порівняти наших обранців з іменами щорічних фотопремії на кшталт Lucie Awards, Hasselblad Award або Foam Paul Huf Award.

Але саме цих фотографів ми рекомендуємо для вивчення нашим студентам фотокурсу «Основи фотографії»

Як казала Патті Сміт: «Бути митцем означає бачити те, чого не бачать інші». Митці мають здатність створювати концептуальні конструкції, які змінюють світ і людей на краще. Митці-фотографи фіксують назавжди в бурштин кадра своє здивування людьми, природою, геометрією Всесвіту. Ось ці імена.

Al WeiweiAlbert WatsonAlec SothAlex WebbAlexander RodchenkoAlfred StieglitzAndre KerteszAndreas GurskyAnsel AdamsArnold NewmanArthur TressAugust SanderBernd & Hilla BecherBert HardyBert SternBill Brandt Boris MikhailovBrassaiChris KillipCindy ShermanDaido Moriyama • David Lachapelle • Diane ArbusDon MccullinDmytro BogachukDuane MichalsEdouard BoubatEdward SteichenEdward WestonElliott Erwitt Erik Madigan HeckErnst HaasErwin BlumenfeldFrancesca WoodmanFrank Horvat Garry WinograndGeorges RousseGregory CrewdsonGuy BourdinHarry Gruyaert Helmut NewtonHenri Cartier-BressonHiroshi SugimotoIrving PennJacques Henri LartigueJeff WallJock SturgesJoan FontcubertaJohn BaldessariJosef KoudelkaJosef SudekJuergen TellerJulia Margaret Cameron Laura LetinskyLee Friedlander Leonard FreedLewis Baltz Man RayMartin ParrMary Ellen MarkMasao YamamotoMaxim DondyukMichael KennaNadav Kander Nan GoldinNobuyoshi ArakiOlexandr GlyadelovPaolo RoversiPatrick DemarchelierPaul StrandPeter LindberghPhilip Lorca DicorciaPierre Et GillesRalph Gibson RankinRichard AvedonRichard BillinghamRichard LearoydRichard TuschmanRineke DijkstraRobert DoisneauRobert FrankRobert MapplethorpeRodney SmithSally MannSarah MoonSaul Laiter • Sebastiäo SalgadoStephen ShoreThomas RuffThomas StruthTim WalkerVivian MaierViviane Sassen William Eggleston William KleinWolfgang TillmansYousuf KarshYayoi Kusama

 

Ai  WEIWEI

Ай ВейВей ► дивись фото (Китай, 1957) – сучасний китайский художник, фотограф та архітектор, куратор та критик, засновник та директор «China Art Archive & Warehouse». У рейтингу за 2011 рік «Сто найвпливовіших персон в арт-світі», який складає журнал «ArtReview», Ай Вейвей посів перше місце. За версією журналу «Time», він займає 24-й рядок у списку найвпливовіших людей світу.

ALBERT WATSON

Альберт Вотсон ► (британець, 1942)  вивчав дизайн, перш ніж стати всесвітньо відомим портретистом. Його образи знаменитостей і моделей відрізняються графічним контрастом і чудовим відчуттям композиції. Він робить наголос на формальних і скульптурних властивостях тіл позуючих. Завдяки цьому, естетичні зображення Вотсона з'являлися не тільки в численних американських і європейських модних журналах (Vogue и 40 обкладинок Rolling Stone), але й на виставках музеїв і галерей. На 18-й день ► народження Кейт Мосс в 1993 році, він зробив ► знамениту фотографію на який хребет оголеної моделі пробивається крізь шкіру вигнутої спини, як луска динозавра. Свою зовнішність йому довірили Наомі Кемпбелл, Енді Уорхол, Стів Джобс, Альфред Хічкок, Мік Джаггер, Далай Лама та багато інших. У 2010 році він був нагороджений медаллю «Royal Photographic Society's Centenary Medal» та став почесним стипендіатом Королівського фотографічного товариства.

ALEC SOTH

Алек Сот ► (1969) — американський концептуальний фотограф, який живе в Міннеаполісі. Сот створює масштабні проекти, що зображують одинаків і мрійників, бездоганних незнайомців Середнього Заходу США. Він є членом Magnum Photos. Найбільш відомі його проекти-книжки: «Сон біля Міссісіпі», «Ніагара», «Зламаний посібник», «Збірник пісень» і «Я знаю, як шалено б’ється твоє серце».Він отримував стипендії від фондів МакНайта та Джерома та був лауреатом Премії Санта-Фе з фотографії у 2003 році. Його фотографії знаходяться у великих державних і приватних колекціях, зокрема в Музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско, Музеї образотворчих мистецтв Х’юстона, Інституті мистецтв Міннеаполіса та Центрі мистецтв Уокера. Його роботи широко виставлялися, зокрема в рамках Бієнале Вітні (Whitney Biennial) 2004 року та великої персональної виставки в Media Space у Лондоні в 2015 році.

Використовуючи широкоформатну камеру 8x10, Алек Сот знімає незвичайні, інтимні образи американського життя. Вперше він отримав визнання завдяки проекту «Сон біля Міссісіпі» (2004). Мальовничі пейзажі і портрети які він знімав протягом п’яти років під час автомобільних подорожей річкою Міссісіпі. Його теми продовжують традицію дорожньої фотографії, започаткованою Уокером Евансом, Робертом Франком, Вільямом Егглстоном і Стівеном Шором.Алек Сот про свої відносини з людьми на фото: «Портрет визначається як будь-яке зображення, на якому модель усвідомлює, що вона є об’єктом зображення. У цьому сенсі фотографічний портрет — це за своєю суттю стосунки між об’єктом і фотографом. Це схоже на танок двох людей — обидві особистості суттєво впливають на те, що залишається після зустрічі. Отже, моя особистість має значення, так. Але, як і в будь-яких стосунках, завжди є таємна хімія відносин.«Дуже важливо, щоб вам сподобалось те, що ви робите, що знімаєте. Якщо вам нудно, якщо тема вам не до душі, це буде видно на фотографіях.»

ALEX WEBB

Алекс Вебб ► — американський фотограф, який народився в Сан-Франциско в 1952 році. Він відомий стріт-фотограф та колорист. Володіння композицією, кольорами та вмінням побачити «вирішальний момент» його зображеннями вражає. Він є членом Magnum Photos з 1976 року. Він опублікував 9 фотокниг, а його фотографії з’являлися в багатьох виданнях, зокрема National Geographic, The New Yorker і Time. Він також проводив семінари та читав лекції в багатьох університетах та установах по всьому світу. «Фотографуйте, тому що ви це любите; тому що ти повинен це зробити; тому що головна винагорода для вас–це сам процес. Будь-які інші речі: визнання, багатство–не кожному приходять, і вони швидкоплинні. І навіть якщо успіх прийде до вас, у будь-якому випадку настане час у вашій роботі, коли про вас не згадуватимуть, коли вам не платитимуть. Іноді обидва одночасно. У нашому суспільстві є багато інших, більш простих способів заробити на життя. Фотографуйте для пристрасті, а не для кар'єри.» У пошуках світла, кольору та сюжету Він багато подорожував світом, фотографуючи в таких місцях, як Мексика, Сполучені Штати, Індія та Туреччина.

ALEXANDER RODCHENKO

Олександр Родченко ► (Росія, 1891 — 1956), хдожник, скульптор, фотограф і графік, був одним із засновників конструктивізму та розвинув радянський авангард. Він працював художником і графічним дизайнером, перш ніж звернувся до фотомонтажу та фотографії. Його фотографія була соціально заангажованою, формально новаторською та протилежною живописній естетиці. Ракурс Родченка: він часто знімав своїх об’єктів з дивних ракурсів — зазвичай високо вгорі чи внизу — щоб шокувати глядача та відстрочити впізнання об'єкту. Він писав: «Потрібно зробити кілька різних знімків об’єкта, з різних точок зору і в різних ситуаціях, начебто ви розглядаєте його обходячи навколо».

ALFRED STIEGLITZ

Альфред Штігліц ► (1864–1946) залишився в історії фотографії завдяки своїй відданості перетворенню фотографії на форму сучасного мистецтва. Працював у журналі The American Amateur Photographer, писав статті та друкував фотогравюри. Приєднався до The Camera Club of New York і видавав для них фотожурнал, який незабаром став найкращим у світі. Альфред Штігліц мав простий і ефективний стиль. Знімав подорожі, пейзажі та портрети. Він був перфекціоністом у техніці та поліграфії, організовував фотовиставки. У 1902 році йому вдалося організувати виставку під назвою «Фотосецесія», присвячену виключно фотографії, і виставка мала успіх. Далі вийшов незалежний журнал, присвячений живописній фотографії. Наступним кроком було створення галерея фотографій. Альфред Штігліц дав світу більше ніж свої фотографії. Він створив для фотографії публіку і статус.

ANDRE KERTESZ

Андре Кертес ► (1894–1985), який вважається однією з важливих фігур фотожурналістики, але його методи та ракурси, його внесок у композицію не були гідно оцінені за його життя. Він фотографував людей і пейзажі на своїй батьківщині в Угорщині. Потім переїхав до Парижа і став першим фотографом з персональною виставкою. Свої останні роки він провів в Америці, влаштовуючи виставки, фотографічне спілкування, нагороди, суперечки та подорожі. Він залишився в історії фотографії своїми вражаючими портретами у репортажах нарисах і своїми динамічними композиціями. Він казав: «Я просто ходжу навколо, спостерігаючи за об’єктом з різних кутів, доки елементи зображення не складаються в композицію, яка радує моє око».

ANDREAS GURSKY

Андреас Гурскі ► (нар. 1955)  – концептуальний фотограф і професор вільних мистецтв Академії мистецтв у Дюссельдорфі. відомий пейзажною та архітектурною фотографією. Він працює у великому масштабі, друкує панорамні близько 6 на 3 метри. До 1990 року Андреас Ґурскі не редагував свої зображення, а це значить, що для створення своїх панорам йому потрібно було знаходити високі місця для зйомки. Сьогодні Фотошоп-технології спрощують роботу по зшиванню окремих кадрів його панорам. Андреас Ґурскі має багато публікацій і виставок. Його відбитки цінуються, так Rhein II, фотографія 1999 року, була продана за понад 4,3 мільйона доларів. Його надихає саме та реальність, що є поруч. Але його унікальна, перспективна точка зору, його пряма та симметрична композиція, його масштабні принти принесли йому міжнародну славу. Також він фотографує людей, аеропорти, будівлі, річки, різні типи пейзажів і цілі міста. Чудовий спостерігач, Андреас Гурскі має досить просту композицію, але філософія кожної роботи викликає у глядача дивовижні почуття.

ANSEL ADAMS

Ансель Адамс ► (1902–1984) не потребує презентації, оскільки він, ймовірно, найвідоміший пейзажист у світі і має кілька монументів в містах Америки, одну з пустель та вершину у Сіерра Невада було перейменовано на його честь. Він був закоханий у чорно-білу фотографію та Йосемітський національний парк. Окрім любові до природи та нескінченних способів її фотографування, Ансель Адамс також боровся за збереження навколишнього середовища. Для фотографів Ансел Адамс є батьком чітких зображень із широким динамічним діапазоном тонів, ідеальною експозицією та великою глибиною різкості. Він навіть створив групу антипікторіалістів під назвою f/64 (1932-35 рр). Його підхід до світлотіні у фотографії був розвинений у систему зон. Це спосіб керування негативною експозицією, проявом і друком, який забезпечує точний зв’язок між тим, як фотограф бачить об’єкт, і тим, що він отримує на відбитку. У портфоліо Анселя Адамса є фотографії американських національних парків, фотографії з подорожей, портрети та зображення з американського Заходу, фотографії всієї долини Йосеміті, есе про інтернування американців японського походження та багато іншого. У нього були тисячі учнів, що розділили з ним величезну любов до ландшафту, відпочинку на природі та нескінченних подорожей.

ARNOLD NEWMAN

Арнольд Ньюмен ► (американський фотограф, 1918-2006)  творець особливого жанру фотографії – портрет в природній обстановці (environmental portraiture). Використовуючи ширококутні об'єктиви, він поміщає діячів 20-го століття, зокрема Пабло Пікассо, Джорджії О'Кіф та Енді Ворхола, у оточення, яке репрезентує їхні професії, прагнучи відобразити суть життя та роботи певного героя. Сьогодні цей підхід є звичним, але в 1930-х роках його техніка портретування була дуже нетрадиційною.«Батько екологічного портрета» протягом своєї 66-річної кар’єри створював діалог між об’єктом зйомки і суспільством. Народився в Нью-Йорку, Ньюмен займався мистецтвом, модернізмом і абстракцією. Його портфоліо вразило Альфреда Штігліца, і він переїхав до Нью-Йорка, щоб продовжувати свій унікальний стиль портретування. Рафаель Соєр став його першим піддослідним. Спільна виставка з Беном Роузом у галереї A.D. поклала початок його професійній кар’єрі, і Ньюмен знову і знову повертався до Нью-Йорка, щоб фотографувати художників. Він вважав, що гарний портрет має бути перш за все гарною фотографією, і знаходив силу в геометричному дизайні та незвичайних способах поєднання геометричних форм. Ньюмен розглядав фотографію як джерело хвилювання, радості і випадкового досвід. І задоволення від створення зображення, яке подобається йому та іншим.

Arthur Tress Madison Museum of Contemporary Art

ARTHUR TRESS

Артур Тресс ► народився в Брукліні, Нью-Йорк, 24 листопада 1940 року. Почав знімати ще підлітком в сюрреалістичному районі Коні-Айленд. Там він годинами досліджував занепадаючі парки розваг. Пізніше, протягом п’яти років мандрівок світом, здебільшого Азією та Африкою, він зацікавився етнографічною фотографією, що зрештою привело його до першого професійного призначення урядовим фотографом США, який знімав зникаючі народні культури Аппалачів. Побачивши руйнівні результати видобутку ресурсів, Тресс почав використовувати свою камеру, щоб звернути увагу людей на наслідки забруднення середовища. Зосередившись на Нью-Йорку, він почав фотографувати занедбані околиці міської набережної, використовуючи прямий документальний підхід. Це поступово перетворилося на більш особистий режим «магічного реалізму», який поєднує імпровізовані елементи реального життя зі сценічною фантазією, що стало характерною рисою його «режисерського» стилю. Наприкінці 1960-х років Тресс створює серію фотографій, заснованих на дитячих мріях, ритуальних церемоніях, архетипах Юнга та соціальних алегорій. Ці серії проявляють його сценарно-театральний підхід до створення та фотографування «дивних» сюжетів.Починаючи з 1980-х років, Тресс починає знімати в кольорі. Він створює розмальовані скульптурні інсталяції розміром з кімнату із знайденого медичного обладнання в покинутій лікарні на острові Велфера в Нью-Йорку.
Близько 2002 року Тресс починає  використовувати желатинове срібло, досліджуючи більш формалістичні теми в стилі модернізму середини століття, часто поєднуючи спонтанний стиль зйомки з конструктивістським відчуттям архітектурної композиції та абстрактної форми.

AUGUST SANDER

Август Зандер ► (1876 – 1964) відомий німецький фотограф-портретистів та фотографічний соціолог XX століття. Фотографією почав займатися сам, а під час служби в армії був помічником фотографа. Його захоплювали люди, їхня робота, оточення. Значну частину свого життя  (1910-1929) він провів у мандрах Німеччиною та Австрією, збираючи серію портретів людей з різних соціальних слоїв та занять. Він назвав ці образи «Люди XX століття» і в 1929 році видав свою книгу «Обличчя нашого часу». Нацистський режим переслідував і його самого і його родину. Син Августа помер у концтаборі за членство в Соціалістичній робітничій партії Німеччини. Август Зандер втратив більше ніж 35000 негативів за часів Другої світової війни. Але більшість своїх негативів він зберіг. Портрети Августа Зандера цінуються як форма документування німецького життя початку XX століття, як яскравий приклад типологічного підходу у фотографії. Типологія прийшла до нас як спадщина Августа Зандера, Карла Блоссфельда, Бернда та Хілли Бехерів. Типологія відрізняється від фотоісторії, де кожна фотографія ілюструє думку автора. В типологічному проекті окрема фотографія не має сенсу, як немає сенсу окрема буква нашої мови. А от вся серія фотографій нібито промовляє слова фотографічного ствердження автора. При цьому значення окремої фотографії стає зрозумілим і змінюється від контексту всієї серії (синтагматичний принцип). Типологія – дослідження закономірностей навколишнього світу.

BERND & HILLA BECHER

Бернд і Хілла Бехери ► (1931–2007; 1934–2015) – відомі німецькі художники змінили хід фотографії кінця ХХ століття. Бехери працювали разом з 1959 року до смерті Бернда в 2007 році. Вони відомі своїми серіями фотографій зникаючої промислової архітектури, які документують будівлі та споруди післявоєнної епохи. Вони також вплинули на розвиток концепції типології у фотографії, яка є систематичним групуванням схожих об’єктів або форм. Вони отримали численні нагороди за свою роботу, включаючи премію Еразма в 2003 році та премію Hasselblad в 2004 році.. Не менш значущим є те, що він поставив під сумнів сприйнятий розрив між документальною та художньою фотографією.   Бехери методично знімали на широкоформатну камеру доменні печі, заводські вежі, зернові силоси, градирні та газгольдери з точністю, елегантністю та пристрастю. Їх сувора, стандартизована практика дозволила провести порівняльний аналіз структур, які вони показали в серіях від чотирьох до тридцяти фотографій. Вони описали ці формальні домовленості як «типології», а самі будівлі як «анонімну скульптуру».  

BERT HARDY

Берт Харді ► (1913–1995) був британським фотографом (репортаж та стріт фото), який задокументував обличчя своєї країни після Другої світової війни. Займався документальною та прес-фотографією, публікував свої роботи в журналі Picture Post. Берт Харді почав свою кар'єру з фотографії короля Георга V і королеви Марії в кареті. У 1941 році він був прийнятий на роботу в Picture Post, хоча він ніде не вивчав фотографію і залишив школу в 14 років. Берт Харді задокументував визначні події Другої світоої війни: брав участь у D-DAY десантуванні в Нормандії, звільненні Парижа тощо. Його картини чутливі, зворушливі, природні. Він фотографував і радість, і любов, і дітей, і печаль, і відчай. У нього не було дорогого обладнання, редагування зображень чи інноваційних технік. Берт Харді був талановитим, як і багато фотографів того часу.

BERT STERN

Берт Стерн ► (1929–2013) американський комерційний фотограф який працював для журналів Vogue, Look, Flair. У 1952 він зробив знамениту серію фотографій Марлін Монро (проект «Досвід Світла»).  Заснував рекламну агенцію Stern Advertising та подарував мистецтву фотографії багато нових пристроїв та технологій. Нагороджений відзнакою Асоціації Американських Фотографів за великі заслуги в фотографії. Фотографії Берта Стерна можна побачити в багатьох музеях, в тому числі Музей Моди в Нью-Йорку та Музей Сучасного Мистецтва в Лондоні.

BILL BRANDT

Білл Брандт ► (1904–1983) народився в Німеччині, але фотохудожник відомий образами британського суспільства. Мав бурхливу молодість, яка включала туберкульоз, знайомство з Езрою Паундом і MAN RAY. Він рано став фотокореспондентом для таких британських видань, як Lilliput, Harper's Bazaar, Picture Post, Vogue. Від документування бомбосховищ у Лондоні 1940-х років до портретів і фотографій оголеного тіла був лише крок. Сьогодні Білл Брандт вважається одним із найвизначніших британських фотографів XX століття. Він вразив світ архитектурними ню та графічними пейзажами. Його творчість має змістовний соціальний характер. У ньому є поезія, динаміка та сюрреалістичний стиль. Білл Брандт був дослідником людського тіла, форми, виразної лінії та контрасту.

BORIS MIKHAILOV

(Українець. 1938 р.) ► Борис Михайлов: «... моя фотографія почалася з середини 60-х, як аматорська, і весь час до розпаду СРСР залишалася неофіційною. У кожний проміжок часу я намагався говорити про своє важливе, яке було "важливим" для дуже багатьох. у всіх моїх серіях є почуття часу і відчуття історії, тому що в них завжди присутній соціальний портрет: тіло, одяг, жест... все, що несе в собі ознаки часу. років, до повного розпаду радянської держави, і мені здається, що так довго займаючись фотографією і рефлексуючи на суспільні зміни. Я, можна сказати, ніби підсумував радянське, можливо додаючи відсутніх штрихів і елементів у історичний літопис..." Жив і працював в Харкові, тепер в Берліні. Борис Михайлов вважається одним із ключових пострадянських художників сучасної фотографії. Він народився в Харкові в колишньому СРСР і створив багато робіт, критикуючи радянське життя та розмірковуючи про соціальні зміни після падіння комунізму. 

Революційні роботи Михайлова кинули виклик радянським правилам щодо того, що вважати прийнятним мистецтвом. Це змусило його обходити цензуру державних каналів створення та показу фотографій. Замість цього він брав участь у таємних виставках, які влаштовувалися приватно в будинках знайомих і були відомі як «кухонні шоу». Фотографічні проекти Михайлова мали форму розширених серій, які часто завершувалися протягом кількох років і сильно відрізнялися за формальними аспектами, концептуальними стратегіями та тематикою.Ключем до розуміння його роботи є реакція майстра на на контроль і обмеження, накладені на індивідуальне сприйняття та світогляд з боку системи СРСР. У ранніх роботах Михайлов експериментує з естетичними прийомами, такими як стиль моментальних знімків, ручне розфарбовування фотографій і повторне використання вже готових (апропріація) знайдених фотографій, щоб сформулювати своє невдоволення радянським статус-кво. 

Його найвідоміші пострадянські роботи, By the Ground (1991) та Case History (1997-1998), що документують непростий перехід українського суспільства від соціалістичної до капіталістичної моделі економіки. «Біля землі» складається з вуличних сцен, знятих камерою, яка тримається на рівні талії, направленою вниз, і в яких відтворюється напруга, що відчувається між обіцянкою свободи та повільним і складним рухом до відчутних соціальних і політичних змін. «Історія випадку», найвідоміша та суперечлива робота Михайлова, містить фотографії бездомних у Харкові, які Михайлов використовував для вирішення проблем бідності, старіння та соціальної маргіналізації. 

Лауреат премії Хассельблад 2000 року.

BRASSAÏ

Brassaï ► це псевдонім угорського фотографа Gyula Halász (1899 – 1984). Фотограф, скульптор і режисер, знайшов славу у Франції. Він починав свою кар’єру як журналіст, але відкрив для себе фотографію як спосіб передати суть улюбленого Парижа. Його перша колекція фотографій була опублікована в 1933 році під назвою Paris de Nuit (Нічний Париж). Він фотографував місто та його атмосферу, а також людей величного міста. Інтелектуали, представники вищого суспільства, люди балету та опери, художники — серед його моделей. Перед його камерою стояли насамперед його найближчі друзі Далі, Пікассо та Матісс. Його називали «Оком Парижа». Чорно-білі зображення Брассаї такі ж богемні, як і сам Париж. Зачарований Парижем, Брассаї присвятив йому всю свою фотокар’єру. У 1968 році він припинив фотографувати і до кінця життя працював скульптором.

CHRIS KILLIP

Кріс Кілліп ► (Британець, 1946–2020) – професор візуальних досліджень навколишнього середовища та фотограф із довгим списком виставок і публікацій. Він фотографує людей і місця, особливо в Англії, і зосереджується на робочому класі та сільських громадах. Він дав новий подих британському репортажу 1980-х років. Кріс Кілліп працює переважно в чорно-білих тонах. Його фотографії похмурі та суворі. Вони документують життя людей з якими Кілліп має тісні зв’язки. Наприклад, йому знадобилося шість років, щоб завоювати довіру жителів Лайнемута, щоб він міг сфотографувати робітників на пляжі Sea Coal. Ви можете помилуватися його 1400 фотографіями у Фонді Мартіна Парра (MARTIN PARR) в Брістолі.

CINDY SHERMAN

Сінді Шерман ► 1954 року народження, американська фотографка і режисер. Вона добре відома своїми численними автопортретами, які доводять, що фотографія це не завжди захоплення естетикою об’єктів. Радше це творчість і художнє вираження своєї філософії саме цим інструментом. Вона руйнувала жіночі стереотипи суспільства 70-х у фотографічних проектах Untitled Film Stills і Centerfolds. Її творчість інтуїтивно зрозуміла і дуже особиста.

Всесвітньовідому Серію «Кадри з фільмів без назви» Шерман почала знімати наприкінці 1970-х: у її рамках художниця використовувала цілу низку кінематографічних типажів, показуючи, що поняття жіночності є соціальною умовністю, а не властивістю, властивим жінкам від природи

Сінді Шерман працює як митець, режисер, фотограф, модель, стиліст і візажист – створює серію автопортретів які імітують модні фотографії, портрети та навіть сексуальні зображення з порнографічних журналів. Її провокативна творчість поєднуює соціальні проблеми та сучасну ідентичність у реалістичному відображенні суспільства. Її концепції виходять за межі фотографії. Сучасна серія селфі The Ugly Beauty додає новий вимір її творчості та надихає понад 200 000 фотографів в стрічці Instagram. Шерман – лауреат премії Хассельблад 1999 року. 

DAIDO MORIYAMA

Дайдо Моріяма ► японський street фотограф. Один із найбільших фотохудожників останніх десятиліть у Японії та за її межами. Найбільш відомі його вуличні фотографії (нічного синдзюку та інших районів Токіо), зняті в характерній для автора манері, якій властиві спонтанність, висока контрастність та розфокусованість зображення. Знімки характеризуються фрагментарністю без будь-якого естетичного порядку та різко контрастними образами. Моріяма поєднує глибоко індивідуальний, авторський підхід до друку фотографій зі зйомкою, що здійснюється звичайною компактною камерою, до того ж, часто без використання видошукача (також є серії робіт, зняті на фотоапарати «Полароїд» та «Хольга»). Творчим маніфестом Моріяма вважається його фотоальбом «Прощавай, фотографія!» (1972). Він видав понад 80 книг, неодноразово брав участь у виставках як у рідній Японії, так і далеко за її межами. Найвідомішу фотографію «Бродячий собака» («Stray Dog») Моріяма зробив у 1971 році.Можливо саме з Моріями починається японська «особиста фотографія», що базується на на ідеї «Я-романа», коли фотографія може стати індивідуальним вираженням. Ідея «Я-роману» пізно прийшла в Японію, після II Світової війни. Найбільш представниками митців на цій арені є Дайдо Моріяма, на якого вплинув Вільям Кляйн; Нобуйоші Аракі, який першим використав і популяризував термін «Я-фотографія».Моріяма стверджує:«Камера – це машина, що копіює реальність, мої образи також далекі від досконалості, як далека від досконалості реальність» Лауреат премії Хассельблада 2019 року.

DAVID LACHAPELLE

Девід Лашапель (р.1963). Якщо ви ніколи не чули про стиль «кітч-поп-сюрреалізм», вам варто подивитись його роботи. Американський фотограф і відео режисер, він відомий своїми комерційними фотографіями, що відображають гламурний поп-стиль та складною але гармонійною схемою кольорів. Девід Лашапель розпочав свою кар'єру в Interview, працюючи на Енді Воргола. Потім він розширив своє портфоліо до Vogue, GQ, The New York Times Magazine, Vanity Fair та багатьох інших важливих журналів. Він також займається рекламними роликами та художньою фотографією. David LaChapelle створює сюжет в кожному своєму кадрі, використовує гіперболізацію та яскраві, насичені кольори. В сюжети його фото розповідей потрапили Мадонна, Мухаммед Алі, Брітні Спірс і Тупак Шакур. Девід Лашапель є власником David Lachapelle Concepts, будинку моди в Лос-Анджелесі. Девід Лашапель — фотограф, чиї роботи були представлені в Time, Newsweek і The New York Times. Він отримав численні нагороди, зокрема «Греммі» та премію «National Geographic Image Award»..

DIANE ARBUS

Діана Арбус ► (1923-1971) – американська «королева фотографії», відома своєю сміливістю створювати портрети незнайомих людей, фотографувала дивних людей. Майже вся її творчість присвячена портретам стриптизерок, трансгендерів, нудистів, артистів карнавалу та людей-маргіналів, відкинутих суспільством. Арбус включила в своє портфоліо і простих людей. Між їхніми портретами не було жодної різниці. Вона фотографувала і демонструвала світ толерантності, гідності та рівності. Одна з її відомих цитат: «Для мене тема фотографії завжди важливіша за кадр». Довгий час Діана та Річард Аведон залишалися друзями та шанувальниками робіт один одного. Її чутливі портрети досі надихають сучасних фотографів. Ви можете помилуватися її роботами в Музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско, Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні та Метрополітен-музеї в Нью-Йорку. У статті «Фотографині XX сторіччя» ви також побачите естетичні фотографії людей, зроблені жінками  


DON MCCULLIN

Сер Дон МакКаллін ► (нар. 1935) відомий військовий фотограф, але його роботи охоплюють також багато інших складних соціальних тем. Він фотографував бідних людей, безробітних, лондонські банди та багатьох інших. Він почав займатися фотографією, працюючи для The Observer, The Sunday Telegraph, Paris Match, Stern and Life, Sunday Times Magazine, документуючи катастрофи, війни та конфлікти. «День із життя Бітлз» — його книга, опублікована в 2010 році, з фотографіями, зробленими в 1968 році в кількох місцях Лондона. Творчість Дона МакКалліна принесла йому і славу, і ворогів. У 1968 році хтось намагався його застрелити, але його фотоапарат затримав кулю. Він був упевнений, що у його зображень є політичні вороги, але все одно зробив їх. Його спадщиною є такі книги, як «Палестинці» (1980), «Бейрут: місто в кризі» (1983), «Дон МакКаллін в Африці» (2005), «Сформований війною» (2010). Його фотографії часів війни у В’єтнамі змінили уявлення людей про війну. Він показав справжнє обличчя конфліктів, невідредагований біль, боротьбу, смерть. Мабуть, найголовніше, що він показав на своїх картинах — це співчуття. «У мене сильне творче бажання, але я не намагаюся бути художником. Мені не потрібні титули. Я ненавиджу назву «художник». Я просто фотограф», – каже Дон МакКаллін в інтерв’ю British Journal of Photography.


DMYTRO BOGACHUK

Дмитро Богачук ► (Українець,  1987 р) Відомий український фото-художник, який здобув ступінь магістра мистецтвознавця-експерта в Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. З 2012 року працював на аспірантурі факультету над кандидатською дисертацією «Фотографія в епоху постмодернізму». Перша міжнародна виставка відбулася у Парижі у 2013 році в галереї Grant Uart. Роботи Дмитра представляють такі фотогалереї як ArtEast Gallery (Berlin, Німеччина), Susan Spiritus Gallery,Irvine, USA, Brucle Collection, Kyiv, Ukraine. Роботи Дмитра мають виразну сучасну естетику, площина кадрів насичена спокієм, гармонією та повітрям. Богачук щиро ділиться своїми знаннями в Київський Школі Фотографії  і викладає у своїх лекціях теорію кольору, прийоми композицію та маркетинг арт-фотографії.


DUANE MICHALS

Дуейн Майклз ► (американець, 1932) — відомий фотограф-сюрреаліст і оповідач. Свою кар'єру він почав у комерційній фотографії, знімаючи для Esquire і Vogue. Він також задокументував літні Олімпійські ігри 1968 року в Мехіко та зйомки фільму «Великий Гетсбі». Роботи Майклза часто містять рукописний текст, щоб додати зображенням ще більше емоцій і філософії. Він відомий своїми портретами, образотворчим мистецтвом і документальною фотографією. Його роботи можна побачити в Інституті мистецтв Чикаго, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку та Музеї мистецтв Карнегі в Пітсбурзі. Відома цитата Майклза «Я вірю в уяву. Те, чого я не бачу, набагато важливіше, ніж те, що я бачу», — передає суть його творчості (книга Real Dreams, Addison House, 1976).


EDOUARD BOUBAT

Едуард Буба ►(1923–1999) Французький street-фотограф відомий своїми портретами звичайних людей у післявоєнній Франції, а пізніше своєю роботою фотожурналіста. Буба вивчав типографіку та графіку до Другої світової війни, а потім почав робити чорно-білі фотографії за допомогою камери Rolleiflex. Лелла (1947), портрет подруги сестри Буба, особливо відомий і відображає красу та стоїцизм французів. У 1984 році Буба отримав Гран-прі National de la Photographie, а його роботи знаходяться в постійних колекціях Музею сучасного мистецтва, Художнього інституту Чикаго, Тейт Британія та Музею мистецтв округу Лос-Анджелес.

EDWARD STEICHEN

Едвард Cтайхен ► (1879–1973) був піонером фотографії і вважається автором перших fashion фотографій, опублікованих у журналах Art et Décoration, Vogue і Vanity Fair.. Він служив під час обох війн і також залишив свій слід у військовій фотографії. У свій час Едвард Стайхен був найкраще оплачуваним фотографом у світі. Він вірив що фотографія стане повсякденним мистецтвом. Його роботи заклали основу комерційної фотографії, яку ми знаємо сьогодні. Він говорив, що «місія фотографії полягає в тому, щоб людина зрозуміла себе краще». Класичний портрет Грети Гарбо є одним із знакових знімків, які залишаються з нами назавжди.


EDWARD WESTON

Едвард Вестон ► (1886-1958) американський фотограф, відомим своїми модерністськими та дуже чіткими фотографіями природи та людської форми. Вестон розпочав свою фотокар'єру на початку 1900-х років, працюючи в стилі пікторіалізму, коли фотографії схожі на картини. Однак він швидко розчарувався в цьому стилі та почав експериментувати з новими техніками фотографії. Йому подобались роботи Пола Стренда та рух прямої фотографії (direct photography), який прагнув зафіксувати світ таким, яким він був насправді, а не намагатися маніпулювати ним, щоб він нагадував мистецтво.У 1920-х роках Вестон почав фотографувати ландшафті природи. Його особливо приваблювало узбережжя Каліфорнії та пустельні ландшафти південного заходу. Він також експериментує із крупними планами рослин, каменів та інших природних об’єктів. Фотографії Вестона часто були дуже деталізованими та чіткими, з сильним акцентом на форми та текстури. Він використовував середньоформатні камери 8×10 дюймів, щільно закриту діафрагму (f64) та довгі витримки (до 15 хвилин). Це дозволяє йому зафіксувати велику кількість деталей на своїх знімках. Він також експериментував з різними техніками освітлення та експозиції, часто використовуючи природне світло, щоб створити відчуття глибини та простору у своїх зображеннях.У 1930-х роках Вестон звернув увагу на людську форму, створивши серію потужних та інтимних портретів своїх друзів і членів сім’ї. Він також почав фотографувати оголене тіло, створюючи серію чуттєвих і скульптурних форм, які на той час були дуже суперечливими, модерністським. У 1937 році Вестон став першим фотографом, який отримав стипендію Гуггенхайма, і протягом наступних двох років він створив майже 1400 негативів. Деякі з його найвідоміших фотографій увічнили дерева і скелі у Пойнт Лобос, Каліфорнія, неподалік від місця, де він жив багато років.


ELLIOTT ERWITT

Елліотт Ервітт ► (американець французьського походження, 1928) — майстер чорно-білої рекламної та репортажної фотографії. Він працював для таких журналів, як Life і Look, і був членом Magnum Photos. Собаки - одна з його улюблених тем. Їм він присвятив п’ять книг. У цих книгах собаки постають в іронічних та абсурдних ситуаціях. Гумору також не бракує. Собаки зображені біля людських ніг, під стільцями, на столах і навіть на воді. Знімки та постановочні фотографії, композиції Елліота Ервітта показують, що вам не потрібно “ловити” сюжет, якщо у вас достатньо фантазії та почуття гумору.

ERIK MADIGAN HECK. Ерік Медіган Хек, американський фешн-фотограф. Київська Школа Фотографії

ERIK MADIGAN HECK

Ерік Медіган Хек ► (нар. 1983) — американський фешн-фотограф, відомий гармонічними кольористичними композиціями та аплікативним, плоским стилем фотографії. Експресіонізм фотохудожника походить від робот Дега та Густава Клімта, від релігійної іконографії. Протягом останніх кількох років він фотографував свою дружину Бріанну та їхніх двох маленьких хлопчиків у їхньому домі в Коннектикуті. У його роботах — приголомшливі кадри зоряних ночей, оголеного купання, мрій, світла на тканині та шкірі, що створює атмосферу мрії.

ERNST HAAS

Ернст Хаас ► (Американець, народився в Австрії, 1921–1986) – піонер кольорової фотографії, фотожурналіст, любитель абстракцій, кольору та створення фото оповідань. Основні технічні прийоми Ернста Хааса вкрай «поетичні» – розмиття, боке, вибірковий фокус, панарамування, зйомка крізь скло та відображення у склі. Свій перший фотоапарат він купив у 25 років, обмінявши 10 кілограмів маргарину на Rolleiflex. Його роботи потрапили у відомі журнали DU та Heute. Кольоровий фоторепортаж «Образи чарівного міста» присвячений Нью-Йорку з’явився в LIFE 1953 року на 24 сторінках. Цей фоторепортаж дозволив Хаасу потрапити в коло таких відомих фотографів, як от Вернер Бішоф, Анрі Картьє Брессон і Робер Капа. Капа заохочував Хааса продовжувати свою кольорову фотографію, після чого він почав знімати на Leica та кольорову плівку. Був обраний для участі в історичній виставці під кураторством Едварда Стайхена «The Family of Man» в MoMA у 1955. Виставка стала справжньою революцією в історії фотографії: 503 зображення від 273 фотографів з 69 країн, пройшла у 88 місцях 37 країн. У 1959 році Хааса було обрано президент Magnum Photos.«Мені не цікаво знімати нове – мені цікаво бачити нове». 

ERWIN BLUMENFELD

Ервін Блюменфельд ► (американець, 1897–1969) фотограф експериментував із різноманітними техніками, включаючи соляризацію, фотомонтаж, створення композиції з ретельно продуманими тіням та кутами. Він працював фешн-фотографом для французького та американського Vogue, Harper's Bazaar і Life і був найбільш високооплачуваним фотографом у світі після Другої світової війни. Його портфоліо включає портрети, образотворче мистецтво, ню, рекламні кампанії, портрети знаменитостей, малюнки та багато колажів. Його роботи можна знайти в Riksmuseum в Амстердамі, Berlinische Galerie в Берліні та Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку. Блуменфельд перебував під сильним впливом дадаїзму та сюрреалізму, і його фотомонтаж використовувався в пропаганді союзників за часів нацизму.

FRANCESCA WOODMAN

Франческа Вудман ► (американка, 3 квітня 1958 – 19 січня 1981) найбільш відома своїми чорно-білими квадратними знімками на яких зображена вона сама або її подружки.  Що найбільше зворушує у фотографіях Вудман, так це бажання довірити глядачеві свою молодість, самотність і артистичні ігри. Ханс Беллмер, Клод Каон та їх експерименти з тілом були їй відомі і вплинули на творчість.

На багатьох її містичних фотографіях жінки оголені але не для зваблення. Одягнені чи голі, їх обличчя нечіткі, а тіла розмиті через рух і тривалий час витримки.

Вудман використовувала різні камери та формати плівок, але більшість її фотографій були зроблені камерою  середнього формату Rolleiflex з квадратним негатмвом 6x6 см. Вудман створив щонайменше 10 000 негативів, які тепер зберігають її батьки. Художня спадщина Франчески складається з понад 800 друкованих відбитків, з яких лише близько 120 зображень було опубліковано або виставлено станом на 2006 рік. Більшість відбитків фотографки мають розміри 8 на 10 дюймів (20 на 25 см) або менше, що змушує глядача розглядати картини на короткій відстані, "що створює інтимні зв'язки між глядачем і фотографією".

Багато зображень Вудман не мають назв і відомі лише за місцем і датою. Вона часто робила фотографії в приміщенні, знаходячи покинуті та занедбані місця.  Її творчість продовжує бути предметом великої позитивної уваги критиків, через роки після її смерті у віці 22 років

Через кілька років після її смерті Енн Ґабхарт з Коледжу Велслі влаштувала першу ретроспективу робіт Франчески. Розалінда Краусс з коледжу Хантер написала есе для супровідного каталогу. З того часу роботи Ф.Вудман були включені до численних виставок і отримували все більшу увагу критиків, включаючи велику монографію, опубліковану з нагоди виставки 1998 року у Фонді Картьє. Зрештою, Вудмен залишається схожою на Надю, головну героїню одного з її улюблених романів Андре Бретона, яку запитали: «Хто ти?» і вона відповіла «Я — душа, яка перебуває в лімбо».

FRANK HORVAT

Френк Ґорват ► (1928–2020) Френк Ґорват – fashion- та street- фотограф, майстер експериментів та інновацій, він відомий своїми стилізованими чорно-білими портретами та творчим використанням тіней і відображень. Він опублікував понад 25 книг фотокниг. Його фотографії ви можете знайти у журналах Life, Réalités, Match, Picture Post, Die Woche, та Revue. У 1957 році Ґорват знімав для Jardin des Modes, використовуючи 35-міліметрову камеру та природне освітлення вулиць, яке раніше рідко використовувалося fashion. Цю інновацію підтримали дизайнери прет-а-порте, оскільки вона представляла їхні творіння в контексті повсякденного життя. У наступні роки Ґорват використовує цей прийом, знімаючи для Elle у Парижі, Vogue у Лондоні та Harper’s Bazaar у Нью-Йорку. У 1980-х роках він створив серію інтерв’ю з друзями-фотографами: Edouard Boubat, Robert Doisneau, Mario Giacomelli, Josef Koudelka, Don McCullin, Sarah Moon, Helmut Newton, Marc Riboud, Jeanloup Sieff та Joel-Peter Witkin. «Фотографія — це мистецтво не натискати кнопку».

GARRY WINOGRAND

Ґаррі Віноґранд ► (американець, 1928–1984) був піонером street-фотографії, документального стилю, який став відомий як «Соціальний ландшафт». Під впливом «American Photographs» Волкера Еванса та «The Americans» Роберта Франка, він фотографує повсякденність міського існування звичайної людини. Завдяки знімкам авторів «соціального фотографічного ландшафту» глядачі навчились сприймати естетику моментального знімка, без певної композиції, але включаючи рух і випадковість (виставка New Documents: Diane Arbus, Lee Friedlander, Garry Winogrand (1967), яку організував директор відділу фотографії MOMA (Museum of Modern Art, New York) Thaddeus John Szarkowski (Шарковськи). Прийоми вуличної фотографії Віногранда були досить цікавими: він не спостерігав за вуличним життям і не фотографував його під час подій, він агресивно вторгався в особистий простір людей і провокував їх, щоб отримати шокуючі фотографії. Часто він фотографував без використання видошукача, просто тримав камеру на рівні своїх очей і знімав, не дивлячись, вважаючи, що це дає йому справжній погляд на повсякденне життя. «Тільки коли я фотографую, я починаю бачити життя», – напевно, ось чому за життя він зробив більше ніж 2,5 мільйона фотографій.

GEORGES ROUSSE

Джордж Руссо ► (Франція, 1947) Художник, скульптор, архітектор,що з хаоса забутих, кинутих просторів формує космос, тобто, як казали греки, – порядок. Він по всьому світу трансформує забуті місця у пікторіальні простори, створюючи ефемерний, неповторний, сюреалістичний кадр. Його авторський метод поєднання малюнка, дизайна та фотографії знаходиться поза модою.Його роботи присутні в більш ніж 70 публічних колекціях і міжнародних фондах, включаючи Музей Гуггенхайма, Нью-Йорк, Chase Manhattan Bank Collection, Нью-Йорк, Музей Людвіга, Кобленц, Німеччина,–Musée d'Art Moderne, Musée d'Art Contemporain , Монреаль –- Музей сучасного мистецтва Daelim, Сеул ; Метрополітен-музей фотографії, Токійський музей сучасного мистецтва, Токіо, Huis Marseille, Амстердам, Merrill Lynch Collection, Musée d'Art et d'Histoire, Женева, Fondation Miro та близько п'ятдесяти колекцій у Франції: FNAC, Paris-MEP, Париж , Національний музей сучасного мистецтва, Центр Жоржа Помпіду, Париж–Музей Лувру, Париж–CAPC, Бордо–MACVAL, Валь де Марн–MAMAC, Ніцца–MAMC, Страсбург–Музей Кантіні, Марсель, FRAC. «Спочатку я вивчав історію фотографії, і я визнаю, що мене завжди приваблювали архітектурні фотографи, хоча також Альфред Штігліц та Едвард Штайхен, Олександр Родченко, Ман Рей, Марсель Дюшан, Курт Швіттерс. Він є важливим прикладом для мене, тому що він створив Merzbau – місце зустрічі для всіх мистецтв – яке було розбомблено під час війни, і тому залишилося лише на фотографії». 

GREGORY CREWDSON

Грегорі Крюдсон ► (Американець, 1962) Його незвичайні кінематографічні фотографії фіксують нудьгу, моторошність і занепад у маленьких містечках Америки. Спираючись на роботи фотографів, зокрема Вільяма Егглстона та Дайан Арбус, а також на фантастичні фільми Стівена Спілберга та Девіда Лінча, Крюдсон планує свої широкоформатні кадри з ретельною деталізацією; фотограф часто залучає великі знімальні групи та знімальне обладнання, щоб гарантувати, що кінцеві зображення через розповідь і атмосферу викликають значних відгук глядача. Крюдсон навчався в SUNY Purchase, перш ніж отримати ступінь магістра фотографії в Єльському університеті. Його роботи належать до колекцій Музею сучасного мистецтва, Музею мистецтв Метрополітен, Музею американського мистецтва Вітні, Музею мистецтв округу Лос-Анджелес та Музею сучасного мистецтва Сан-Франциско тощо.

GUY BOURDIN

Гі Бурден ► (Франція, 1928–1991)  – провокативний та сюрреалістичний fashion фотограф. З 1951 року він публікує роботи у Vogue, Harper's Bazaar і Chloé. Він працював для багатьох модних брендів Haute-couture, включаючи Yves Saint Laurent, Christian Dior і Chanel. Його кампанії часто були тематичними та складними, і мали великий вплив на дизайнерів. Роботи Гі Бурдена виставляються в музеях і галереях світу, ви можете помилуватися іми в Тейт в Лондоні, в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, в Музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско та в Музеї Гетті в Каліфорнії.

HARRY GRUYAERT

Гаррі Грюйер ► (Бельгія, 1941)  –  піонер європейської кольорової фотографії. Його вуличні фотографії різняться за тематикою, але їх об’єднує унікальний підхід до кольору, що порівнює його з такими американськими фотографами, як Стівен Шор і Джоел Мейровиц. Народившись у традиційній католицькій фламандській родині, батько заборонив Грюйєру бути фотографом, оскільки вважав це гріхом. Грюйер залишив Бельгію та подорожував Європою, надихаючись насиченими кольорами та світлом континенту. Він навчався в Школі кіно та фотографії в Брюсселі з 1959 по 1962 роки, перш ніж переїхати до Парижа, щоб зайнятися фотографією. Пізніше він переїхав до Лондона, а потім повернувся до Бельгії в 1973 році, щоб задокументувати свою батьківщину. У 1970-х роках він створював фотографії зі спотворених телевізійних зображень, коментуючи зміну способів, якими люди споживають новини та ЗМІ. У 1981 році він приєднався до кооперативу документальної фотографії Magnum Photos і продовжив подорожувати світом.

HELMUT NEWTON

Гельмут Ньютон (Нойштета) ► (1920–2004) народився в Берліні в єврейській родині і був змушений тікати з нацистської Німеччини в 1938 році. Він навчався в художній школі в Австралії, де розпочав свою фотокар’єру як fashion фотограф.Перший великий прорив Ньютона стався в 1960-х роках, коли він почав працювати на французькій Vogue, де він розробив свій фірмовий стиль драматичних, сексуально заряджених, контрастних образів.В його роботах часто демонструється оголене тіло та провокаційні пози. За цей підхід його цінили в Європі але саме це завадило йому працювати у фешн-журналах Америки.На творчість Ньютона сильно вплинув сюрреалізм. Він намагався створювати історії і включати своїх героїнь у дивний, шокуючий контекст. Роботи з’являлися в численних журналах Vogue, Harper's Bazaar, Elle, Playboy. Ньютон був одружений на Джун Ньютон, яка також була фотографом під псевдонімом Еліс Спрінгс. Протягом своєї кар'єри пара часто працювала разом над одними проектами. Ньютон був відомий своїм нетрадиційним підходом до освітлення та майстерно використовував жорстке світло та сутінки ночі для створення драматичних, примхливих образів.У 2004 році він потрапив у смертельну автомобільну аварію в Лос-Анджелесі. Роботи Ньютона продовжують високо оцінюватися і були предметом численних виставок і ретроспектив, включаючи велику виставку в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку в 2000 році. Сьогодні ви знайдете його роботи у Los Angeles County Museum of Art, the National Library of Australia (Canberra), The International Center of Photography (New York).

HENRI CARTIER-BRESSON

Анрі Картьє-Брессон ► (1908–2004, Франція) – піонер жанра «вулична фотографія» (street photography). Французький фотограф-гуманіст використовував 50-мм об’єктив і одну камеру Leica. Він документував усе: від коронації короля Георга VI і королеви Єлизавети до похорону Ганді, фіксуючи війни, політичні події, соціальні проблеми та святкування. Він завжди був занурений у життя людей.Найбільш пам’ятною роботою Картьє-Брессона є його книга Images à la sauvette («Вирішальний момент»/the decisive moment), яка містить понад 100 фотографій. Йому приписують розробку концепції «вирішального моменту», терміну, який описує ту частку секунди, протягом якої всі елементи сцени гармонійно збираються разом, щоб створити переконливе зображення. Він ніколи не обрізав свої фотографії та відмовлявся використовувати спалах із поваги до своїх моделей. Кожна його фотографія може бути ілюстрацією принципів композиції.Його підхід до фотографії керувався принципом того, що вловити потрібний момент важливіше будь-яких технологічних досягнень. Він був одним із засновників легендарного агентства Magnum Photos і був його президентом у 1967-1979 роках..

HIROSHI SUGIMOTO

Хіросі Сугімото ► (1948 р.н.) – у своїх проектах він розмірковує про час і простір починаючи з 1978 року. На Сугімото глибоко вплинули твори Марселя Дюшана, а також напрямки дадаїзму та сюрреалізму. Він також виявив великий інтерес до сучасної архітектури кінця 20 століття. Фотографії Сугімото отримував завдяки старовинної 8x10-дюймової камери Durdorf and Sons і тривалої експозиції, модульованої фільтрами для отримання довгих витримок. Таких довгий, як на плівках дев’ятнадцятого століття. Зображення Сугімото містять тривожну поезію, яку спочатку оцінили західні, потім – японські мистецтвознавці. Своїми фотографіями він доказує глядачеві що машина часу існує – починаючи зі кінопалаців США 1920-х і 1930-х років, знятих на витримці довжиною в кіносеанс. Аж до морів й океанів, такими якими їх бачила пралюди мільони років тому. Сугімото навчався в університеті Святого Павла в Токіо та коледжі дизайну ArtCenter у Лос-Анджелесі. Його роботи, сповнені духа дзен, належать до колекцій Метрополітен-музею, Музею сучасного мистецтва, Тейт, Національної галереї мистецтв у Вашингтоні, округ Колумбія, та багатьох інших. Його фотографії були продані на аукціоні за семизначну суму. У 2001 році Хиросі Сугимото отримав The Hasselblad Foundation International Award in Photography. Ось що він озказав нам про свої проекти…

Старі кінотеатри

У моїй роботі фотографа найважливіше вміння бачити. Та й концепція має допомагати цьому вмінню. Я спочатку думаю, що я зніматиму, а потім уявляю себе як я це буду фотографувати. У мене багато різних серій, але їхні концепції однаково пов'язані між собою. Так їх і слід розглядати. Старі кінотеатри – це перші мої кроки. Коли я тільки оселився в Нью-йорку, 1974 або 75 року, я вирішив, що мені, як фотографу, потрібно більше практикуватися. Я приходив з камерою в кінотеатри, я відкривав затвор, як тільки на екрані з'являлися перші титри фільму і продовжував експонувати кадр 2 години, 3 години. Стільки скільки йде фільм. Але ось закінчувалися останні титри та закривав затвор. Іншими словами – усі образи фільму виявлялися у мене в одному кадрі. Потім я виявляв плівку, але на ній не було кадрів із фільму і зараз на ній фіксувалося лише біле світло на екрані. А з обох боків видно інтер'єри кінотеатру, освітлені цим білим світлом з екрану. Виходило, що коли в залі й були люди, то всі вони зникли, ніби витіснені із зали цим променистим білим світлом.

Тобто я хочу сказати, що коли інформації занадто багато, врешті-решт ви отримуєте порожнечу. Це цікава концепція, але як показати цю порожнечу? Це нічого. Потрібно показати щось, оточене цією пусткою. У цьому випадку інтер'єр кінотеатру – це футляр, що містить у собі цю порожнечу.

Морські пейзажі

Я постійно пам'ятаю про це, коли знімаю, наприклад, морські пейзажі►. Їх у мене вже майже п'ять сотень кадрів. Ключ до всього – ваше вміння порівнювати. Я їздив по всьому світу у пошуках морських пейзажів, я проїхав усі європейські узбережжя ►: узбережжя Англії, узбережжя Франції, узбережжя Німеччини, узбережжя Японії. Але всюди концепція залишається дуже простою – у кадрі просто повітря і вода. Люди бачили ці ж види моря багато тисяч років тому. Стояли на краю скелі і дивилися в безмежне море. Тобто для мене ці фотографії означають ще й подорож у часі, можливість повернутися до найдавніших спогадів нашої культури. Ось один із ранніх моїх морських пейзажів: Карибське море, Ямайка, 1980 рік. Я стояв на краю скелі, не надто високої, можливо, метрів 20 над рівнем моря. Дуже зручна позиція, щоб побачити весь океан — ні човна, ні яхти, лише вода та небо.

Це й було мені потрібне. Я обдумав Композицію: лінія горизонту буде строго по центру. Половина кадру – небо, половина – вода, ніяк інакше. І нехай ця композиція буде у всій серії. Я зробив позначку на екрані камери і на землі, де ставити камеру прямо на рівні трави, щоб можна було легко визначити, де знаходиться лінія горизонту. Адже ви знаєте, що дощового або туманного дня лінію горизонту просто не видно. Таких випадках я чекав, доки не побачу лінію горизонту, і звіряв у видошукачі, щоб вона була строго посередині кадру. Коли ви пирнаєте в розгляд моїх морських пейзажів, вас залишає відчуття часу. Ви впадаєте у забуття. Це схоже на медитацію. Як тільки ви починаєте розглядати воду ближче, ви начебто в неї занурюєшся. Тож це один із способів звільнитися від часу — це поринути у неї. 

На моїх краєвидах не буває людей, тому що я намагаюся зображати краєвид у його, так би мовити, до людського стану. Начебто я найперша людина на поверхні планети Земля. Я перша людина. Я озираюсь. Я знімаю перший краєвид. Морський пейзаж. Чисте повітря. Чиста вода. Тому до мене ніде немає слідів людської діяльності.

Портрети фігур музею Мадам Тюссо

На початку 90-х я побував у музеї Мадам Тюссо в Лондоні. І потім зробив серію портретів із воскових фігур. Мене не цікавлять живі люди. До речі, мене цікавлять лише люди з воску, бо вони не рухаються. Вони ідеальні герої для моїх фотографій. Тому що ніхто не може позувати нерухомо. Ці портрети я знімав із 20-хвилинною витримкою. А цією із останньої серії портретів воскових фігур: принцеса Діана ► та Фідель Кастро ► та ще Ганна Клевська (четверта дружина Генріха VIII) ►. Я розташувався в музеї, як своєї студії, приніс своє власне світло — дуже м'яке, як на фламандському живописі 15 та 16 століть. Світло, як у Рембрандта. Отак я знімав ці воскові постаті. Вийшло чудово. Вони як живі. Ви ніколи не здогадаєтеся, що це воскові фігури. Можливо, на фотографії ідеалізований образ Фіделя Кастро. Адже люди, якраз, і вірять у той образ, який пропонує їм фотографія. Я використовую цю властивість фотографічного образу як технічний прийом, як елемент моєї майстерності

Для моєї серії надзвичайно важливим є сенс часу. Це ключовий елемент усієї моєї концепції. Тільки люди здатні ділитися одне з одним відчуттями часу. Тобто, я використовую свої фотографії як механізм, що дозволяє аналізувати всю історію людської свідомості. Це ключовий елемент у моєму мистецтві. Потрібно усвідомлювати відведений тобі час. Інакше кажучи, необхідно усвідомлювати й свою смерть. Це поняття смерті тісно пов'язане з поняттям часу. Для мене обидва ці поняття мають одне джерело, що ростуть з одного кореня.

Архітектура у розфокусі 

У моїй архітектурній серії всі роботи свідомо знято не у фокусі►. Тобто я намагаюся знову повернути час. Я намагаюся сфотографувати той образ будівлі, який був у голові у архітектора до того, як цю будівлю звели. Тобто це ідеальний образ будівлі, яким його уявляє собі архітектор. Якщо кадр не у фокусі, то виходить не інформативна ілюстрація в книзі з архітектури, а ідеальний образ будівлі, що народився в голові архітектора.

Серія «Будди»

Це тисячі скульптур 12-13 століття буддійському храмі Японії►. Статуї дуже схожі одна на одну. Але якщо придивитися уважніше, побачиш, що вони всі різні. Я вирішив зобразити кожну тисячу фігур на панорамних знімках. Секція за секцією Зрештою вийшло 48 секцій майже однакових композицій. Тобто, вся тисяча скульптур видно на 48 фотографіях. Я знімав це тільки за природного освітлення. Адже у дванадцятому столітті люди не могли бачити ці статуї за штучного світла. Вийшли ідеальні образи скульптури. У мене таке почуття, ніби ці статуї тепер належать мені, чи я належу їм – Цій тисячі статуй Будди. Потім я вирішив зробити це ще у відео варіанті. Саме в музеї Хара в Японії відкрилася моя виставка. Відеокамера наближається до будівлі музею, входить всередину. Потім камера фокусується на одній конкретній фотографії, починає панораму, з неї на наступне фото. Потім погляд камери переходить на 3 експонати, рух камери поступово прискорюється. Всередині фільму вона стає таким швидким, що зображення Будди починає рухатися, рухатися до тебе. До кінця картинка стає розмитою, втрачає різкість. Нічого не розрізняєш, картинки зливаються. Цим усе й кінчається. Виходить, що за 5 хвилин ви подивилися зображення одного мільйона Будд. 

IRVING PENN

Ірвінг Пенн ► (Америка, 1917–2009) підняв фешн фотографію до статусу мистецтва. Він вивчав графічний дизайн у школі промислового мистецтва Філадельфійського музею мистецтв. Учень впливового художнього керівника Олексія Бродовича (1898-1971), в 1938 році він закінчив навчання та прийняв посаду арт-редактора журналу "Ліга Юніорів", потім – універмагу Saks Fifth Avenue. В 25 років, він відправився до Мехіко і займався живописом протягом року.Ірвінг Пенн повернувся до Нью-Йорку, пройшов співбесіду і став асистентом арт-редактора Вогу Олександра Лібермана. Він мав власне уявлення про дизайн обкладинки, але не знаходив розуміння серед фотографів журналу, тому Ліберман порадив йому самому взяти в руки фотокамеру. 1 жовтня 1943 року на обкладинці "Vogue" з'явилася перша фотографія Пенна, яка стала другим днем народження фотографа. Пенн був відомий своїми мінімалістичними, елегантними та позачасовими натюрмортами та портретами. Він був одним із перших фотографів, який використовував звичайний білий фон у fashion фотографії.

JACQUES HENRI LARTIGUE

Жак Анрі Лартіг ► (1894–1986) майстер відвертої фотографії (candid photography) фотограф швидких та коротких витримок, адже він знімав спорт, гоночні машини, літаки, людей, що стрибають. Він був один з перших , хто почав експериментувати з кольоровим зображенням. Жак Анрі Лартіг показав нам світ енергії та гламуру. На багатьох його фотографіях зображено рух, швидкість і дивовижний потік життя. У його творчості немає нічого нудного чи нерухомого. Жак Анрі Лартіг мав неформальний і динамічний стиль. Його герої ніби не помічають камери і кудись летять або рухаються. Більшість його творів було опубліковано в журналі Life. 

JEFF WALL

Джефф Уолл ► (Канадець, 1946 р.) – концептуальний фотограф створював складні мізансцени (mise-en-scènes), які він виставляє у великих лайтбоксах, вмонтованих в  стіні. Це широкоформатні кольорові зображення. Він наслідує неореалізм італійського кіно, працюючи з непрофесійними акторами, щоб поставити сцени повсякденного життя. Проте композиції Уолла також відверто відсилають до відомих художніх історичних творів таких художників, як Делакруа та Мане. Ця естетична стратегія підкреслює штучність його суб’єктів та їх створених світів. Персональні виставки Волла відбулися в Тейт Модерн, Музеї Хаммера, Музеї Стеделійк і Національній галереї Вікторії (Tate Modern, the Hammer Museum, the Stedelijk Museum, the National Gallery of Victoria).
«Розмова мертвих військ» (1992) була продана за семизначну суму на аукціоні. Вона зображує групу солдат у сцені після битви, деякі з яких, здається, спілкуються один з одним, незважаючи на те, що вони мертві. Фотографія Dead Troops Talk була продана за 3,6 мільйона доларів на аукціоні Christie's у 2012 році, встановивши на той час рекорд для художника.
Поряд зі своїми постановочними кольоровими фотографіями, Уолл також знімав традиційну документальну фотографію, а з середини 1990-х — чорно-білі фотографії.

JOCK STURGES

Джок Сторджес ► (Американець, нар. 1947 р.) формально зосереджується переважно на портретах оголених підлітків та сімей-натуристів. На його переважно чорно-білих фотографіях люди зафіксовані у всій повноті їх краси, індивідуальності та гідності.  Художник відомий тим, що розвиває глибокі узи довіри, дружби та співпраці зі своїми моделями, більшість з них він фотографував протягом десятиліть, фільмує зростання людини від дитинства до дорослого життя. «Навіть моя найкраща фотографія є блідою імітацією чудодійної душі, яка є у справжньої людини». Натуризм — це філософія, яка стверджує, що людське тіло за своєю природою прекрасне і що нагота не обов’язково повинна сприйматися як сексуальний виклик. Нудистські організації десятиліттями видають журнали, що описують цей спосіб життя, першим з яких був німецький журнал Gymnos. Першим американським нудистським виданням було The Nudist, засноване в 1929 році. Нудистська фотографія зазвичай показує об’єктів обох статей, будь-якого віку та різноманітних типів фігури. Освітлення, як правило, природне, штучні пози небажані, а все, що має відтінок еротики, уникається. В Київський Школі Фотографії пройшли дві виставки робіт майстра інтимного портрету: Jock Sturges в Україні • The Leica Project ►, Сім'я Jock Sturges • благодійна виставка-аукціон

JOAN FONTCUBERTA

Джоан Фонткуберта ► (Іспанія, Каталонія, 1955 р.н.) у 2022 прочитав лекцію студентам Київської Школи Фотографії. Послідовно досліджує правдивість фотографії у 26 своїх проектах. Найвідоміші з його фотографічних досліджень — Fauna та Sputnik. Як випливає з біографії (див. нижче) він є також письменником, редактором, викладачем і куратором. У 2014 році він сказав в інтерв'ю, що в руці розірвалася саморобна бомба і відсутність пальця робить його жахливим фотографом. Але ще в 2013 році він отримав міжнародну премію Hasselblad International Award in Photography. Фонткуберта описує себе як «фотограф-самоучка», що є «концептуальним художником, який використовує фотографію», якій працює в полі пост-фотографії. Пост-фотографія – на відміну від цифрової або аналогової фотографії, – не потребує використання камери для створення зображення, а натомість створює новий продукт з того, що існувало до неї, з заздалегідь накопиченого фотографічного матеріалу. «Більшість моїх проектів задумані як оповідання. Через це я зазвичай займаюся як фотографією, так і написанням текстів. Сьогодні я зосереджений на дослідженнях життя і смерті пошкоджених фотографій. Я розглядаю їх як руїни фотографічної матеріальності, а також як привід для спекулятивних історій. Цей проект з самого початку базується на реальному історичному факті: існують фотографії Нільса Стріндберга з його трагічної Полярної експедиції Андре в 1897 році. Лише через 33 роки після смерті Стріндберга, були знайдені негативи разом із листами, які він писав своїй нареченій протягом майже трьох місяців. Він і його двоє напарників заблукали в арктичній крижаній пустелі». «Об'єктивність – це міф, тому ми можемо тільки брехати, розуміючи брехню в позаморальному сенсі, тому що фотографія може бути правдоподібною, але неправдивою». Але якщо фотографія не обов'язково повинна бути достовірним свідком, то якою вона бути повинна? Фонкуберта наполягає на відповідальністі автора за насиченість образу змістом та метою та гумором. «Іронія – невід'ємна частина середземноморської культури, – каже Фонткуберта. — Іронія чи гумор — ніжний фасад дуже глибокої критики, яка робить сильні та не зовсім приємні заяви дипломатичним способом».


JOHN BALDESSARI

Джон Балдессарі ► (Американець, 1931–2020) Піонер концептуального мистецтва який перетворив поп-культурну та історичну іконографію мистецтва на роздуми про образ, мову, присвоєння та автентичність. Він працював у різноманітних медіа, включаючи скульптуру, гравюру, фотографію, живопис, кіно, перформанс, інсталяцію та книги. У творчості Балдессарі часто з’являється текст. Художник часто приховував обличчя на знайдених фотографіях кольоровим колом або крапкою, стратегія, яка змушує глядача дивитися на контексти зображень, а не на особливості об’єктів. Балдессарі багато виставлявся протягом свого життя, демонструючи роботи у таких містах, як Нью-Йорк, Лондон, Париж, Лос-Анджелес, Цюріх і Берлін. Його роботи належать до колекцій Музею сучасного мистецтва, Тейт, Музею Дж. Пола Гетті, Смітсонівського американського художнього музею та Музею Гуггенхайма тощо.


JOSEF KOUDELKA

Йозеф Куделка ► (нар. 1938) — чесько-французький фотограф. Йозеф Куделка відомий своїми чорно-білими фотографіями соціальних і політичних потрясінь у рідній Чехословаччині та за кордоном. Серед численних нагород Куделка отримав Гран Прі Надара, Гран-прі Картьє-Брессона та міжнародну премію Фундації Хассельблад у галузі фотографії. У 1969 році він був нагороджений золотою медаллю Роберта Капи від Overseas Press Club за фотографії радянського вторгнення в Прагу 1968 року, які він опублікував під псевдонімом P.P. (Празький фотограф) через страх помсти йому та його родині. У 1970 році Куделка попросив політичного притулку в Англії та приєднався до Magnum Photos; пізніше він переїхав до Франції, де став натуралізованим громадянином у 1987 році. Він опублікував понад десяток фотокниг, у тому числі «Цигани» (1975) та «Вигнанці» (1988). З кінця 1980-х років він використовував панорамну камеру для створення великих фотографій регіонів, які постраждали від промисловості та геополітичних конфліктів. Виставки його робіт проходили в Музеї сучасного мистецтва та Міжнародному центрі фотографії в Нью-Йорку; галерея Хейворд, Лондон; Stedelijk Museum Amsterdam; і Пале де Токіо, Париж.


JOSEF SUDEK

Йозеф Судек Браян Даффі ► (1896–1976) чеський фотограф,  життя якого було сформоване та перерване двома світовими війнами, Йозеф Судек є одним із провідних фотографів Чеської Республіки 20-го століття. Працюючи здебільшого один, він бродив вулицями Праги та околицями з широкоформатним фотоапаратом. Фотограф створив вишукані, вибагливі чорно-білі відбитки міських пейзажів і краєвидів та пам'ятних натюрмортів невибагливо сформованих на вікнах його студії. Судек втратив праву руку під час Першої світової війни. Під час одужання він фотографував своїх товаришів по одужанню, а після виписки Судек записався на курси фотографії та почав забезпечувати себе комерційними замовленнями. Нацистська окупація Праги під час Другої світової війни знову змінила його життя. Судек залишив комерційну роботу, щоб зосередитися на власному баченні, якому він слідував до кінця свого життя. В основному він використовує заднє або задньо-бокове світло, що дозволяє йому чітко і скульптурно проліпити форму об'єктів на його натюрмортах. На сьогодні такий тип освітлення став стандартом у фуд фотографії. Більше про життя Судека – у статті Олександра Ляпіна «Примарні лабіринти Йозефа Судека».


JUERGEN TELLER

Юрген Теллер ► (Німеччина, 1964) — фотограф, відомий своєю фотографією моди та образотворчого мистецтва. Він працює з відомими іменами індустрії моди, але він також займається особистими проектами. Його портфоліо включає фотографії знаменитостей, модні та короткометражні фільми, а також довгий список виставок. Зараз він також є професором фотографії в Академії образотворчого мистецтва в Нюрнберзі.Юрген Теллер має унікальний фотографічний голос. У його творах присутні гумор, емоції, драматизм. Деякі кажуть, що йому подобається краса недосконалості і що його образи мають навмисний аматорський стиль. Він працює переважно з яскравими кольорами, але чорно-біла композиція однаково хороша. Навіть якщо він фотографує моду, його стиль автентичний і сміливий. Інколи відвертим, інколи драматичним Юргеном Теллером можна захоплюватись у Vogue, Zeit magazin, The Face, а також у багатьох модних кампаніях (Marc Jacobs, Moschino, Yves Saint Laurent, Vivienne Westwood, Louis Vuitton та інші). Деякі з його робіт опубліковані в таких книгах, як «Go-Sees» (1999, том про нових моделей) і «Vivienne Westwood: Spring Summer 2008».


JULIA MARGARET CAMERON

Джулія Маргарет Камерон ► (Англія, 1815–1879) була першою жінкою фотографкою. Вона робила переважно портрети своєї родини та знайомих. Вона використовувала естетику та теми прерафаелітів та перетворювала фотографію на мистецтво. Джулія Маргарет Кемерон користувалася важкою повноформатною камерою і її м’який фокус, та мокрий колодійний процес. У своїй автобіографії Annals of My Glass Hour вона написала: «Я прагнула затримати всю красу, яка була переді мною, і нарешті це бажання було задоволено». Кемерон балансує між прагненням достовірно зобразити зовнішній вигляд людини та трактуванням моделі як символічної форми. Цей романтичний прийом, безсумнівно, вплинув на фотографів, хоча її фотографії були опубліковані лише в середині XX століття. Сьогодні її портрети вважаються одними з найкращих в історії фотографії, а її роботи виставляються в музеях по всьому світу. 

LAURA LETINSKY

Лаура Летінскі ► (Канадка, 1962 р.) Керуючись своїм інтересом до «контролю, нещасних випадків і хитрощів», Лаура Летінскі  відома своїми вишукано скомпонованими натюрмортами, що овіяні двозначністю. На початку своєї кар’єри вона фотографувала інтимне спілкування закоханих в антуражі власних домівок, створюючи чуттєві візуальні наративи про кохання та стосунки (дивись проект Venus Inferred (1990-6). Наприкінці 1990-х років Летинські замінює людей на об’єкти їх діяльності (проект Morning and Melancholia (1997-2001) — забруднені серветки, апельсинові корки, наполовину з’їденими шматочками цукерок — які натякали на присутність людини. Під впливом голландського натюрморту 17-го століття, Летінскі чудово усвідомлює багаті наративні можливості натюрмортів.  Летінскі створює still life кадри, які пропонують глядачеві епілоги оповіді. Ось як вона пояснює свій метод: «Ідея натюрморту в тому, що розповідь уже відбулася; їжу з’їдено, ріг достатку вичерпано, і ось що залишилося в світлі раннього ранку».У серії Ill Form і Void Full (2010-11) вона створює ілюзії зору використовуючи вирізки з журналів про здоровий спосіб життя поруч із тривимірними об’єктами.

LEE FRIEDLANDER

Лі Фрідлендер ► (1934) – піонер фотографії соціального пейзажу (Social Landscape photography), зацікавлений у механіці фотографічного бачення. Його роботи часто містять кадр в кадрі. Також він вміє організувати величезну кількість візуальної інформації в складних, динамічних композиціях. Фрідлендер створював жартівливі та гострі образи посеред хаосу міського життя, щільного природного ландшафту Америки. Фрідлендер також відомий серією художніх селфі 60-х років, відтворених у дослідженні «Автопортреті», до якого він знову звернувся наприкінці 1990-х років, і опублікованих у монографії Fraenkel Gallery у 2000 році.«Я завжди хотів бути фотографом. Але я ніколи не думав, що мені буде так весело. Я уявляв собі щось набагато менш невловиме, набагато більш приземлене» (1989).

LEONARD FREED

Леонард Фрід ► (Американець, 1929–2006) відомий документальний та street-фотограф, знайомий нам фотографіями американського руху за громадянські права, Фрід також висвітлював Польщу, азіатську імміграцію в Англії, розробку нафти в Північному морі та Іспанію після падіння Франко. Народившись у Брукліні, штат Нью-Йорк, у родині євреїв із робітничого класу, Фрід фотографував єврейські громади по всій Європі, у тому числі «Зроблено в Німеччині» (1965), який задокументував післявоєнну Німеччину. «Зрештою, фотографія — це те, хто ти є», — якось сказав Фрід. «Це пошук правди по відношенню до себе. І пошук правди стає звичкою». Його роботи часто досліджували суспільне насильство та расову дискримінацію. Він приєднався до Magnum Photos у 1972 році, а також зняв чотири фільми для японського, голландського та бельгійського телебачення.

LEWIS BALTZ

Льюїс Бальц ► (Американець, 1945–2014) був головною фігурою серед New Topographics кінця 1970-х років, групи фотографів, які започаткували новий рух у документальній фотографії. В ньому контрапунктом героїчним зображенням американських пейзажів стають контрольований та змінений людьми ландшафт передмість. Бальц запропонував більш критичне представлення сучасного американського суспільства, створивши образ сучасної промисловості та системи влади та контролю. У 1975 році він брав участь у знаковій виставці «Нова топографіка» з серією, присвяченою промислово-складському комплексу; у 80-х він почав працювати з великими кольоровими відбитками. Для «Candlestick Point» (1984–88), мабуть, свого найвідомішого серіалу, Бальц детально дослідив територію на південь від Сан-Франциско, між аеропортом і футбольним полем, спустошену людським втручанням, а в «Sites of Technology» (1989) –92) він зафіксував незаймані інтер’єри високотехнологічних галузей промисловості та державних дослідницьких центрів.

MAN RAY

Мен Рей ► (Еммануїл Радніцький, 1890–1976), адепт сюрреалізму та дадаїзму, був візуальним художником і фотографом. Він проводив експерименти та шукав нові прийоми в середовищі модної та портретної фотографії. Він здебільшого відомий завдяки «Райографії • Rayographs» (фотограмам) і сонячним зображенням, його технікам темних кімнат для отримання незвичайних зображень. У пошуках «чистого дадаїзму» Ман Рей був повністю відданий цьому антимистецькому руху. Він будував нові форми, нові художні вирази, і вважав, що ідея важливіша за результат. Справжній представник сучасного мистецтва, Ман Рей виставляє свою спадщину в музеях Гуггенхайма, Гетті, MoMA, а також на тимчасових виставках по всьому світу.

MARTIN PARR

Мартін Парр ► (Велика Британія. нар. 1952) у вічному пошуку людської вразливості, яка відображає стан всього людства. Фотографії барвисті та сильні, зі спалахом. Кіч, середній клас, масовий туризм і споживацтво, святенництво та забобони, нудьга, брехливість фотографії – лише деякі з його тем. Він документує британське життя як фотограф-документаліст з гумором і гострим реалістичним почуттям. Особливо популярним став проект про нудьгу — Boring, 460 фотографій реального містечка. Проект "Автопортрет" — дослідження комерційних прийомів фотографів світу, наївних та еклектичних. Ще один свій проект "Здоровий глузд" він наважився експонувати одномоментно в 43 галереях. Мартін Парр є членом міжнародного товариства Magnum Photos. На його рахунку більше 40 фотокниг і більше 80 виставок. Він також колекціонер фотографій і виставляє свою колекцію британської та ірландської фотографії в Брістолі.

MARY ELLEN MARK

Мері Еллен Марк ► (1940–2015) залишила багату спадщину репортажним фотографам. Вона відома фотожурналістикою, документальною фотогурафією, портретами та комерційною зйомкою. Але вона все ж більше відома своєю увагою до людей поза межами суспільства. Свою кар’єру вона розпочала з фотографій протестів проти війни у ​​В’єтнамі, трансвеститів, руху за визволення жінок та інших важливих тем. Вона завжди була поруч з жертвами наркотичної залежності, бездомними, самотніми тощо. Вона казала: «Я відчуваю прихильність до людей, які не мали щастя у суспільстві. Що я хочу зробити  — це визнати їхнє існування». Її роботи були опубліковані в багатьох виданнях (The New Yorker, Life, Vanity Fair, Rolling Stone тощо), а також у 18 книгах. Streetwise (1983) і Tiny: Streetwise Revisited (2015) — найвідоміші серії фотографій, які документують бездомну молодь протягом 30 років. Найбільше в її роботі вражає власне її присутність. Ви відчуваєте, як вона стоїть там, за камерою. Вона дружила зі своїми моделями. Вона розуміла їх, і ви можете бачити з її зображень, що вона піклується про них.

MASAO YAMAMOTO

Масао Ямамото ► (Японець, нар. 1957 р.) надихається японською філософією Дзен і вірою в те, що медитація та пошук краси відіграють важливу роль у розвитку людини. Духовне коріння художника сприяє його своєрідному стилю фотографії, в якому буденність проявляється чимось екстраординарним. Делікатні, чорно-білі візуальні хайку Масао Ямамото передають гармонію життя, за якою більшість із нас сумує. Він отримав початкову популярність завдяки своїм багатокомпонентним інсталяціям, що складаються із плям від чаю, рваних і пом’ятих відбитків, які через спогади про античність спонукають до роздумів про пам’ять і плин часу. Зовсім недавно цей художник, який став фотографом, представив тонкі відбитки сцен японської природи, як-от у серії «Kawa=Flow» і «Shizuka=Cleanse». Оголені жінки, які елегантно ширяють серед чорного фону, є ще одним частим сюжетом. Масао працює в японській естетиці «вабі» яка передбачає аскетизм, простоту і скромність. Ямомото створює невеликі відбитки 8 на 12 см. Також на творчий процес маса впливає ще один філософський принцип «сабі» – наліт старовини, справжність, непідробність. Хоча фотографії Ямамото виконані у техніці традиційного срібного друку – це сучасні відбитки. Але Масао тонує свої знімки чаєм і носить їх із собою, таким чином домагаючись їхнього старіння.

MAXIM DONDYUK

Максим Дондюк ► (Українець, р.н. 1983) – документальний фотограф, автор проектів «Епідемія туберкульозу в Україні» та Untitled Project from Chernobyl. Фотосерію Максима, присвячену подіям на Майдані, відзначили престижною нагородою Rémi Ochlik Award – це премія, на яку фотографа номінують інші фотографи, фоторедактори. У 2022 світлину українського фотографа поставили на обкладинку журналу «Тайм», а також він отримав дві премії: Eugene Smith Award та Polka Award for Photographer of the Year.
«Візуальний досвід – це коли ти береш фотографії якогось майстра, наприклад, Нахтвея, або піднімаєш архів «Магнуму», де кілька тисяч фотографій, а потім місяць намагаєшься повторити їх, як мавпа, у кожному репортажі. Коли ти ось так скопіюєш сто фотографів, то у твоїх фотографіях з'явиться трохи від кожного з них, і це буде твій стиль».«Я все знімаю на один об'єктив – 35 мм. Ще в мене є «полтос» (50 мм), але він потрібен лише для двох випадків: коли мені потрібно зняти для «Шпігеля» якийсь портрет і коли 35-міліметровий виходить з ладу. Я вже втомився його лагодити і замотав скотчем».

MICHAEL KENNA

Майкл Кенна ► (Британо Американець, нар. 1953) подорожує світом, налаштованим на естетичний, емоційний і духовний резонанс з природними та міськими пейзажами, які він прагне відобразити у своїх вишуканих чорно-білих фотографіях. Кенна використовує тривалий час витримки та знімає в негоду, щоб затемнити деталі краєвидів перед собою, натомість підкреслюючи атмосферу, тональність і форму своїх фотографій. Як він пояснює: «Я віддаю перевагу навіювванню над описом. Мені подобається використовувати аналогію з поезією хайку, де лише кілька елементів діють як каталізатори для уяви».

NADAV KANDER

Надав Кандер ► (Ізраїль, 1961) В період 1964 – 1985 його місто – Йоганнесбург, Південна Африка, З 1985 і по сьогодні, Лондон, Англія. Надав Кандер — лондонський фотограф портретист, художник і режисер. На початок 2023 Кандер випустив дев’ять монографій. У 2015 році він отримав почесну стипендію від Королівського фотографічного товариства та отримав нагороду Prix Pictet.«Коли мені було 13 років, я почав фотографувати на камеру Pentax. Приблизно тоді я почав придивлятися до творчості Стренда, Штігліца, Вестона та Атжета. Було таке відчуття, що кожен художник досліджував своє життя. Вони працювали як над зовнішнім оточенням, так і з внутрішніми ландшафтами, і їх мистецтво чітко демонструвало їх індивідуальне та послідовне авторство.»

NAN GOLDIN

Ненсі Голдін ► (Американка, нар. 1953) — одна з засновниць «особистої» (ЕГО) фотографії (також Нобуьоші Аракі, Ларрі Кларк). Протягом майже тридцяти років однією з основних тем фотографій Нен Голдін була ніжність у стосунках закоханих. Вона задокументувала кризу ВІЛ, епідемії наркотиків, хвилю пост-панку та гей-культуру. Але її робота — це не психологічний аналіз і не документування. Фотографії сповнені її власними емоціями, любов’ю та турботою, тому що вона жила серед цих людей і фіксувала напружені та зворушливі моменти життя ЛГБТ-спільноти. Її фотографії часто виставляються у вигляді серії слайд-шоу у супроводженні ретельно підібраного саудтрека. Вона часто присутня на своїх же фотографіях, адже на них зображені її друзі, її життя. Нан Голдін вільно говорить з суспільством на табу теми, але робить це з чуйністю та обережністю.У своїй першій книзі 1986 року «Балада про сексуальну залежність» стверджує, що фотографувати коханих людей для неї – психологічна потреба.

NOBUYOSHI ARAKI

Нобуйоші Аракі ► (нар. 1940) Його метод – фотографічна сповідь, щоденник, заснований на відвертості у поєднанні еротики, краси та смерті. «Мої фотографії – це мій щоденник. Крапка. Кожна фотографія — це не більше ніж відображення одного дня, і кожен окремий день містить минуле та проекцію в майбутнє. Ось чому я відчуваю себе зобов’язаним вказувати дату на кожній своїй фотографії. Наприклад, якщо я підійду в номер готелю з дівчиною, це може бути не більше ніж одна подія в день, але я хочу показати, що цей окремий момент дня пов’язаний з минулим і майбутнім. Що робить його цінним, так це те, що це сьогодення, що знаходиться між минулим і майбутнім. Я відчуваю їх обох і хочу це зафіксувати. Мої власні спогади були стерті, коли я зробив фото. Зрештою фотоапарат стає моєю пам’яттю. Щоб люди зрозуміли, що відбувається в мені і в моєму внутрішньому розладі, я повинен вивести з себе принаймні річні фотографії.»

Він почав фотографувати вуличні сюжети Токіо ще зовсім малим. Нобуйоші Аракі став головною силою в японській фотографії саме тоді, коли в 1961 році отримав першу в історії й тепер уже престижну нагороду Тайо-шо (Taiyo-sho Award). Фотоесе під назвою «Сатчін» (Satchin), яке розповідає про дітей на вулиці в Токіо, було першим у майже безперервній документації усього, що постає перед об’єктивом Аракі. Аракі користується в Японії великою популярністю, він випустив близько двохсот фотокниг, що відрізняються енергійним компонуванням знімків у формі рядів, зіставлень або послідовностей.  Популярність за межами Японії прийшла до Аракі лише на початку 1990-х. Те, що його творчість досить пізно визнали на Заході, пов'язане з тим, що суперечлива, але високо автентична робота Аракі балансує на межі між порнографією та мистецтвом. Він продовжував працювати навіть після того, як втратив зір. 

OLEXANDR GLYADELOV 

Олександр Глядєлов ► (Україна, 1956) документальний фотограф ставить собі за мету бути голосом тих, хто у суспільстві голоса не має. Ось чому темою його проектів є такі болючі проблеми як війна, голод, безпритульні діти, ув'язнені та наркомани. «Моя мова — це мова фотографії, і вона переважно про людське в нелюдських обставинах». Він знімає на чорно-білу плівку і Leica фотожурналіста бачила сумні сюжети воєнних конфліктів в Молдові, Нагірному Карабаху, Чечні, Киргизстані, Сомалі, Південному Судані. Був двічі поранений: у Молдові та на Донбасі під Іловайськом. З 1997 і до цього дня активно співпрацює з міжнародною гуманітарною організацією «Лікарі без кордонів» (Medecins Sans Frontieres). Фотографії Глядєлова регулярно використовують такі міжнародні організації, як MSF, HRW, The Global Fund, UNAIDS, UNICEF. «Часто люди вважають, що пізнавши секрети та таємниці композиції, вони вже фотографи. Насправді вони не знають, що їм треба. За моїми спостереженнями, в Україні молодь не знає, як сформулювати свій особистий інтерес. Вони бояться поставити запитання (і насамперед собі) – навіщо це потрібно, що з цього вийде, що таке життя, хто я в цьому житті. Адже якщо ці питання вербалізувати, вони звучать дуже просто. Можливо ви не одразу знайдете відповіді, але не ставити їх не можна.»Пан Глядєлов – лауреат національної премії ім.Т.Г.Шевченка за фотопроєкт «Карусель» 2020 р. Зображення маргінальних груп суспільства входить до завдань документальної фотографії від моменту виникнення цього терміна в 1920-ті роки. Викликає радість те, що тепер такі роботи частіше з'являються у художніх альбомах і на виставках, а не в журналах і газетах. Документальний жанр не є головним серед форм художньої фотографії. Але завдяки майстерності Глядєлова документальна фотографія стала не тільки впливовим суспільно-політичним інструментом, але і приваблює глядача структурною композицією та емоційними наративами. 

PAOLO ROVERSI

Паоло Роверсі ► (Італія, нар. 1947 р.) майстер fashion фотографії, з 1970 почав співпрацювати з Ассошіейтед Прес: під час першого завдання AP відправила Роверсі висвітлювати похорон Езри Паунда у Венеції. У тому ж році Роверсі разом із своїм другом Джанкарло Грамантьєрі відкрив у Равенні свою портретну студию. У 1971 році він зустрівся з Пітером Кнаппом, швейцарським фешн-фотографом та художнім керівником журналу Elle. На запрошення Кнаппа Роверсі у листопаді 1973 року переїхав до Парижа, де він і досі мешкає. Без усмішок і фальшивих масок, його героїні грають самих себе: Кейт Мосс, Бйорк, Наталі Водянова, Скарлетт Йоханссон та інші.У 2019 році Роверсі був запрошений до роботи над Календарем Піреллі-2020, ставши першим італійським фотографом цього проекту

PATRICK DEMARCHELIER

Патрік Демаршельє ► (Француз, н. 1943), як і Девід Лашапель, часто переносить свої fashion образи у світ візуальних фантазій.  Демаршельє, який вважається одним із найвідоміших фешн-фотографів сьогодення, надає перевагу практиці: «Найбільше я навчався просто фотографуючи, я робив багато фотографій. Я робив багато помилок, але часто саме на своїх помилках ти навчаєшся найбільше. Бути фотографом - це як бути спортсменом, потрібно тренуватися щодня».

У нього довгий список клієнтів, включаючи модні журнали, такі як Marie Claire, Elle, Vogue, а також модні бренди, такі як Chanel, Louis Vuitton, Estée Lauder, Armani, Versace, Calvin Klein, L’Oreal, Ralph Lauren, Banana Republic і Christian Dior. Він пропрацював у Vogue 15 років, перш ніж у 1992 році підписав ексклюзивний контракт з Harper’s Bazaar і Hearst Publications. Він опублікував чотири книги: «Фотографії моди» (1989), «Патрік Демаршельє: фотографії» (1995), «Викриваючи елегантність» (1997) і «Форми» (1998). Окрім очевидного стилю та досвіду, Патрік Демаршельє відомий демонстрацією справжньої індивідуальності своїх моделей. Часте використання чорно-білих фотографій може бути однією з причин цього. Він працював для календаря Pirelli в 2005 і 2008 роках з дивовижними результатами. У 1989 році принцеса Діана попросила його зобразити її, після він став її офіційним фотографом.Його фотографії реалістичні, природні та жіночні, а образи завершені, бездоганні та гламурні. У 2008 він став переможцем премії Lucie Award. Премія Lucie Awards — щорічна подія, присвячена досягненням у фотографії, заснована в 2003 році Хоссейном Фармані

PAUL STRAND

Пол Стренд ► (Американець, 1890–1976) був відомий своїм чітким фокусом та використанням абстракції та малюнку у своїх зображеннях. Одним з найвідоміших фотографій Стренда є "Wall Street", яку він зробив у 1915 році. Ця фотографія зафіксувала жвавість та суєту на Волл-стріт у Нью-Йорку, з людьми, які поспішають мимо і величезними будівлями на задньому плані. Зображення стало іконою сучасного фінансового життя та міського пейзажу.На початку 20 століття Пол Стренд боровся за те, щоб фотографія стала мистецтвом. Він почав з формальних абстракцій і міських пейзажів. Пізніше він знімав вуличні портрети. Він був одним із піонерів американської модерністської фотографії. Він бачив, що фотографія це не лише мистецтво, але також інструмент висвітлення соціальних проблем. Пол Стренд відомий своїми абстрактними формами та тінями, чистим архітектурним стилем і чутливістю до життя, що його оточує. Шукайте його роботи в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Музеї д'Орсе в Парижі та в Національній галереї мистецтв у Вашингтоні, округ Колумбія.

PETER LINDBERGH

Пітер Ліндберг ► (Німець, 1944-2019)  – fashion-фотограф та кінорежисер, який перетворював фешн-фото на кінематографічне зображення, його фото-оповідання стверджують що «Жінка завжди важливіша за одяг» . «У 1990 році я зняв історію за участі Хелен Крістенсен про дівчину, яка живе в трейлері посеред пустелі і знаходить маленьке розчавлене НЛО з марсіанином, який вижив після катастрофи. Вона забирає його додому, і вони закохуються. Пізніше він повинен зустрітися зі своїми друзями-марсіанами, які прибули, щоб врятувати його. Сумний кінець. Це була перша по-справжньому сюжетна історія  у модній фотографії».

Його вразила естетика вуличної та документальної фотографії і це дозволило йому переосмислити поняття краси та змінити стандарти fashion фотографії. Ось його слова: «Якщо фотографи несуть відповідальність за створення або відображення образу жінки в суспільстві, то я повинен сказати, що є тільки один шлях на майбутнє, і це відображати жінок як сильних і незалежних. Це повинно стати обов’язком сучасних фотографів: звільнити жінок і, в решта решт кожного з нас, від террору молодості та досконалості».

Пітер Ліндберг послідовно стверджував, що: «Я вірю, що особистість є справжньою красою будь-якої жінки, і найкрасивіший макіяж, який може носити жінка, це впевненість в собі. Я купив свій перший фотоапарат, щоб фотографувати дітей мого брата. Я багато чому навчився знімаючи малих. Це досвід цінності невинності та відсутності зосередженості на собі, і я повинен сказати, що ці речі залишилися зі мною донині. Я відразу відчуваю, коли хтось показує камери напружене обличчя».

Природність – з її допомогою Пітер Ліндберг завоював свою славу. У його кадрі моделі рухаються, складні наряди тут неприпустимі, а яскравий макіяж - табу, рівно як і ретуш. Якщо йому вказують, що у Лари Стоун червоний ніс, він відповідає: «Кого хвилює, що у неї ніс червоний?  Сила і поезія якраз у тому, щоб бути не ідеальним».  На його думку, втомлена жінка не менш красива, ніж та, яка відпочила, дама у віці не поступається молодій красуні.  Ліндберг викликав справжній фурор у fashion індустрії: він фотографував моделей без вигадливих зачісок, кілограмів макіяжу, не ретушуючі свої знімки.  У 1996 році він був першим фотографом, який зняв календар Піреллі в чорно-білому форматі. Він також був офіційним фотографом календаря Pirelli 2017 року, на якому зображені актриси та жіночі художниці без ретуші.

PHILIP LORCA DICORCIA

Філіп Лорка діКорсіа ► (Американец, 1951 р.)  спирається на голлівудську естетику штучності та силу скрупульозно зрежисованої кіносцени. діКорсіа створює мізансцени, які дозволяють йому виразно розповідати про трагедії повсякденного життя. «Я думав про людей як про маріонеток, які були розв’язані, безжально позбавлені сили — які живуть на межі не за власним вибором», — говорить він про своїх перших героїв у Лос-Анджелесі. «Тож було цікаво створювати сценарії, які часто не відображали реальних обставин». Він використовує різні фотоматеріали від широкоформатних плівкових фотокамер до цифрових камер та Polaroid. Філіп Лорка діКорсіа став помітним завдяки своєму фотопроекту «Хастлери» (1990-92), для якого він інсценував серію портретів чоловіків-повій на бульварі Санта-Моніка в Голлівуді.«Фотографія... об’єднує очевидне та несвідоме на межі між тим, що ми бачимо, і тим, що уявляємо».Оскільки діКорсіа надає лише фрагмент життєпису, ми повинні завершити історії самі, вклавши в його фотографії наші власні драми, мрії, думки. «Що конкретнішу інтерпретацію пропонує зображення, — каже діКорсіа, — тим менше я цим задоволений». Приваблива дотепність його псевдодокументальних фотографічних ребусів підірвала передбачувану надійність фотографічного факту, показавши, що те, що ми бачимо, завжди частково залежить від того, що ми очікуємо побачити. На відміну від інших практиків вуличної фотографії, діКорсіа ніколи не хотів, щоб його зображення пропагували мораль чи спонукали до соціальних змін. Фотографії діКорсіа досягли успіху завдяки його бажанню показувати більше і розповідати менше.

Цікаво, що він починав з керованої сцени але прийшов до «щасливої випадковості»: «З початку я керував усім: і переставляв речі в кімнаті, і освітлення, і вказував людям, що робити і куди прикласти руки. В останньому проекті я повністю віддався на милість випадковості.Чому нам так подобається магія фотографування? Можливо тому, що у житті ми керуємо лише фокусом уваги та темпом дихання. У фотографії – всією реальністю: «Звичайно, фотографія – це спрощення. Це кадрування реальності та виключення більшості її фрагментів, фактично решти світу). Це виглядає так, наче акт фотографії дозволяє нам свідомо керувати неконтрольованим рядом можливостей, які існують у житті.

PIERRE ET GILLES

Французи відомі як партнери П’єр і Жиль ►. П’єр Коммой (нар. 1950) – фотограф, Жиль Бланшар (нар. 1953) – художник. Вдвох митці поєднують в одне два мистецтва. Протягом десятиліть співпраці (з 1976) художній дует Pierre et Gilles розробив надзвичайно стилізований візуальний лексикон, який балансує на межі між реальністю та фантазією, між мистецтвом та поп-культурою. Вони починають фотографувати своїх героїв в складних, створених на замовлення локаціях, а потім прикрашають зображення фарбою, щоб перетворити їх на кітчеві та суперечливі ікони. Кіч-портрети перетворюють на яскравих, фантастичних, казкових або релігійних персонажів таких знаменитостей як Іггі Поп, Етьєн Дахо, Стрьома, Шейли,  Едді де Претто, Сільві Вартан, Ніна Хаген, Клод Франсуа, Мерилін Менсон, Бой Джордж, Мадонна, Ліо та Майкл Джексон. Насправді вони ніколи не зображували лише двох  музичних ікон: Принса та Девіда Боуї. Pierre et Gilles працювали як fashion фотографи та портретисти, перш ніж зупинитися на власному стилі. Їх надихають подорожі, фантазії, історія та релігія. Основні виставки робіт дуету були представлені в Maison Européenne de la Photographie і Jeu de Paume, обидва в Парижі, і в Новому музеї в Нью-Йорку. 

RALPH GIBSON

Ральф Гібсон ► (Американець, 1939)  — американський майстер художньої фотографії. «Я вважаю фотографію своєю долею», — сказав він, – «але не я її вибирав. Це вона вибрала мене» – це про те, що на флоті він три роки прожив майже не виходячи у військовій фотолабораторії. Його фото мають впізнаваний авторський візуальний підпис і міксує критичне кадрування, фрагменти з еротичним і таємничим відтінком, графічність чорно-білого зображення, сюрреалістичний стиль та візуальне оповідання. Його зображення часто включають фрагменти з еротичним і таємничим відтінком, створюючи сенс оповіді через контекстуалізацію та сюрреалістичне зіставлення.Він переїхав до Каліфорнії в 1960 році і став помічником Доротеї Ланж. Переїхав до Нью-Йорка в 1966 році, де недовго працював з агентством Magnum і став помічником Роберта Франка. Але до 27 років він зрозумів, що його не цікавить кар’єра фотожурналіста. «Я хотів зробити фотографії, на які можна було б дивитися протягом тривалого періоду часу, фотографії, які не були б ефемерними, фотографії, які були зроблені довговічними та могли б пронести глибокий зміст крізь часи», — сказав він. «Це протилежність роботі в ЗМІ».Майже всі його роботи опубліковані у фотокнигах, багато з яких видав він сам.

RANKIN

Джон Ренкін Уодделл ► (Велика Британія. 1966) — портретист і модний фотограф. Він заснував журнал Dazed and Confused і працював для таких організацій як Nike, Swatch, Dove, Pantene, Diageo, Women's Aid та Breakthrough Breast Cancer. Він знімав обкладинки для Elle, Vogue, Harper's Bazaar, Esquire, GQ, Rolling Stone і Wonderland. Він відомий портретами Девіда Боуї, Мадонни, Хайді Клум і Кейт Мосс. Має власну думку щодо соціальних стандартів і норм краси. Наприкінці 2000 року Ренкін опублікував щоквартальник heteroclite Rank, експериментальний антимодний журнал, який прославляє дивне і нетрадиційне. Ренкін виділяється своєю творчою безстрашністю – він намагається за будь-яку ціну здивувати глядача. Здається, що ефект та вплив на глядача йому важливіший за почуття моделі. Цим він відрізняється від іншого модного фотографа – Петер Ліндберг ніжно ставився до своїх моделей.
Для створення враження він готовий на все – часто деформує обличчя моделі фарбами, мейкапом, аксесуарами (скотчем, мотузкою, масками, папіром), руками, оптичною дисторсією об’єктива або емоцією. Він стверджує, що «Коли ви дивитеся порнографію, жінки стають об'єктами, тоді як я намагаюся робити людину на фотографії так само важливою, як її тіло. При цьому мені подобаються груди та срака, просто тому що мені це подобається. Мені подобається секс фотографування.» Але здається все ж таки акцент у його діяльності перенесений на новизну:  «І ось нарешті люди кажуть, що ваша робота революційна. Але вам доведеться залишатися революційним і надалі. Я не можу все життя фотографувати поп-зірок. Потрібно змінюватися, підштовхувати себе, шукати нове, незвичайне.»

RICHARD AVEDON

Річард Аведон ► (Американець,1923–2004)  — портретист та fashion-фотограф: «Щоб бути художником, ви повинні плекати речі, які більшість людей відкидає». Один з небагатьох кому вдалося стерти межу між «художньою» та «комерційною» фотографією. Його роботи в основному базуються на контрасту між живою, енергійною моделлю та спокійним, беспристрасним фоном студії.Гостре фотографічне око шукало цікавих саме йому моделей – від гламурних голлівудських зірок до людей, які живуть на краю суспільства: «Я знімав самих різних людей у світі. Але моє бажання – знімати людей, які досягли успіху, а не зірок, і допомагати знову і знову розуміти різницю між ними.» Річарда Аведон проілюстрував понад 50 років свого ставлення до американського способу життя: «Мої портрети більше про мене, ніж про людей, яких я фотографую». Це фотографії вільної та дієвої Америки: «У реальності люди рухаються, вони несуть в собі стихію часу. Саме цей четвертий вимір людей я намагаюся зафіксувати на фотографії».«Я завжди волію працювати у студії. Вона ізолює людей від їхнього повсякденного  оточення. Вони стають у сенсі… символами себе. Я часто відчуваю, що люди приходять до мене зніматися, як пішли б до лікаря чи ворожки – щоб з'ясувати, які вони. Тому вони від мене залежать. Я маю заволодіти їхньою увагою. Інакше знімати нічого. Зосередженість повинна виходити від мене та захоплювати їх. Іноді це досягає такої інтенсивності, що звуки у студії не чути. Час зупиняється. Між нами виникає коротка напружена близькість»

RICHARD BILLINGHAM

Річард Біллінгем ► (Велика Британія 1970) — фотограф і художник, кінорежисер і вчитель мистецтва. Фотограф зробив собі ім'я серією, на якій зображені його неблагополучні батьки, Рей і Ліз, у їхній убогій квартирі. Річард Біллінгем не вважає себе виключно фотографом. Він почав робити миттєві фотографії як частину ширшої спроби зібрати підготовчі вихідні матеріали для своїх картин, коли 1991 року отримував ступінь з образотворчого мистецтва в Університеті Сандерленда.

Протягом наступних п’яти років, використовуючи просту камеру та дешеву плівку, Біллінгем фотографував свою родину в їхньому муніципальному будинку в Мідлендсі Англії. Отримані кольорові зображення порушують усі класичні формальні правила фотографії та натякають на аматорство. Багато зображень розфокусовані, пере-експоновані, розміщені в безладній рамці або мають надзвичайно зернисту якість друку. Але відверті портрети Біллінгема, на яких зображені його батьки, Рей і Ліз, його брат Джейсон і різноманітні домашні тварини, є інтимним і невибагливим зображенням домашнього життя робітничого класу художника. Їх аматорство, мабуть, можна не помітити в сяйві їхньої чесності.

У цій колекції фотографій сумні образи залежності та насильства поєднуються із зафіксованими моментами комедійності та ніжності. Алкоголізм Рея є послідовною темою. Сивий, виснажений батько середнього віку зображений у різних станах тверезості; падаючи, підгортаючись у ліжку з покривалом до підборіддя або просто дивлячись на камеру невизначеними, невпевненими очима. Біллінгем також присвячує кілька світлин матері. Ліз, велика округла жінка з яскравими витатуйованими руками, палко сперечається з Реєм, а потім радісно обіймає крихітне кошеня. Її присутність відчувається в усьому домі, оскільки різні жіночі дрібнички прикрашають брудні стіни та меблі квартири.

Спочатку фотографії Біллінгема про його сім'ю не були призначені для виставки чи створення цілісної серії, і більшість досі залишаються без назви. Але підбірка зображень була вперше публічно показана в 1994 році в «Who’s Looking at the Family?» у лондонській художній галереї Барбікан, і звідти кар’єра Біллінгема швидко почала розвиватися.

До 1995 року його роботи були представлені галереєю Ентоні Рейнольдса в Лондоні, а його перша книга фотографій, Ray’s a Laugh, була опублікована в 1996 році. За одну ніч ця книга принесла йому розголос і визнання критиків, оскільки критики розходилися щодо фотографій. Шанувальники аплодували його естетиці знімків і народності спонтанних зображень. Вони високо оцінили його критику традиційної соціальної документальної практики за використання яскравих кольорів і уникнення звичайної стриманої чи неупередженої дистанції до свого об’єкта. У цьому відношенні роботи Біллінгема порівнювалися з роботами інших сучасних британських фотографів Мартіна Парра та Ніка Ваплінгтона.

Але інші критики звинуватили Біллінгема в сенсаційності. Їхня полеміка оберталася навколо моральних сумнівів і думки про те, що робота безвідповідально комерціалізувала приватну реальність родини художника, забезпечуючи видовище для популярної розваги інших у стилі реаліті-шоу.

Досить іронічно, що наступним великим публічним місцем для роботи Біллінгема було суперечливе шоу Sensation з молодими британськіми художниками з колекції Saatchi у 1997 році. Ця групова виставка, ймовірно, була справді відповідальною для Річарда Біллінгема – вона встановлювала його місце на британській мистецькій сцені та початок його міжнародної кар’єри з персональними виставками в Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Парижі. 

У грудні 1998 року Fishtank отримав неоднозначні відгуки на BBC2. Знову аргументи «за» та «проти» щодо потужних сімейних сцен Біллінгема оберталися навколо питання «це мистецтво чи соціальний коментар?» Критики припустили, що для аудиторія важко зрозуміти кадри ціх плівок, оскільки немає закадрового голосу чи вступної розповіді, як цього потребують традиційні документальні зображення. Чи кидав митець серйозний виклик своїй аудиторії чи просто експлуатував власну родину та її жалюгідні умови життя? 

Біллінгем отримав подальшу увагу критиків у 2001 році, коли його номінували на премію Тернера, престижну щорічну нагороду, яку галерея Тейт присуджує британському художнику за значну кількість робіт. Біллінгем потрапив у шорт-лист завдяки своїй великій персональній виставці в галереї Ikon у Бірмінгемі (2000), на якій була представлена його вже сумнозвісна серія сімейних фотографій і відео. Незважаючи на те, що він не виграв премії, він був помітним кандидатом.

Відтоді новітні роботи Біллінгема стосуються пейзажної естетики. Незважаючи на те, що він фотографує пейзажі з початку 1990-х років, ця складова його творчості була значною мірою затьмарена суперечливими сімейними знімками. Серія безіменних пейзажів Біллінгема 1992-1997 років зображує напівміські місця; дивні незабутні місця, розташовані між сільською землею та житловими масивами. Але Біллінгем не забув про ці місця, і ці звичайні пейзажі занедбаних дитячих майданчиків і трав’янистих промислових пустирів асоціюють із обрядами свого дитинства. Уперше експериментуючи з використанням камери середнього формату, нові фотографії зображують різноманітні природні пейзажі. Формальні проблеми візерунка, текстури та простору переважають над будь-яким очевидним соціальним коментарем.

RICHARD LEAROYD

Річард Ліройд ► (Британець, нар. 1966 р.)  створює великомасштабні фотопортрети, натюрморти, пейзажі та малюнки за допомогою камери-обскури розміром з кімнату. Його перша персональна музейна виставка була представлена в Музеї Вікторії та Альберта в 2015 році, а в 2016 році Музей Дж. Пола Гетті влаштував виставку його робіт, яка згодом відправилася в Музей мистецтв Нельсона-Аткінса. Learoyd знімає фотографію до її найнеобхіднішого, дотримуючись історичного фотографічного процесу, винайденого майже 200 років тому. Його кольорові відбитки прямого позитиву створюються за допомогою спеціально створеної в студії камери-обскури, що складається з двох темних камер і фіксованої лінзи, яка направляє світло безпосередньо на фоточутливий папір Ilfochrome. Оскільки відбитки не збільшені за допомогою негативів, отримані зображення є беззернистими та надзвичайно деталізованими. На додаток до робіт, зроблених студією, Ліройд використовує портативну камеру-обскуру, щоб створити одні з найбільших контактних відбитків, які коли-небудь робили. Натхненний Карлетоном Уоткінсом, у 2018 році він зафіксував велич Йосемітського національного парку в серії відбитків розміром 120 на 240 сантиметрів.


RICHARD TUSCHMAN

Річард Тушман ► (Американець, нар. 1956 р.) Поєднуючи ручну роботу з цифровими технологіями, створює мальовничі фотографії, що викликають сильні враження. Він отримав освіту художника, але завжди включав у свою роботу фотографічні процеси. Основна ідея його творчого метода – цифрове поєднання знімків рукотворних діорам і живих моделей.

З появою Photoshop у 1990-х роках Тушман звернувся до фотографії, розробивши стиль, який поєднує в собі техніки графічного дизайну, живопису та монтажу. За його словами, «Photoshop став для мене природним явищем і здавався набагато більш схожим на малювання та гравюру (що мені було добре), ніж на традиційну темну кімнату. Після цього моя кар’єра фотоілюстратора пішла вгору». Його роботи на замовлення з’являються на обкладинках книг, у журналах і рекламі. Власні проекти художника включають серію натюрмортів змонтованих зображень і набір примхливих, інсценованих домашніх сцен, натхненних картинами Едварда Хоппера. Тушман визнає, що на нього вплинули Хоппер, Рембрандт, Julia Margaret Cameron, E.J. Bellocq. Сьогодні його надихають Paolo Ventura, Lori Nix (як вона працює з діарамами), фігуративне мистецтво Hellen Van Meene, Hendrick Kerstens, Richard Learoyd, Jayne Hinds Bidaut. І, без сумніву, фотограф Грегорі Крюдсон.


RINEKE DIJKSTRA

Рінеке Дейкстри ► (Голландка, нар. 1959 р.) Стримані, інтимні портретні фотографії Рінеке здебільшого зосереджені на підлітках та інших суб’єктах у моменти переходу чи трансформації. Її мінімальні кольорові фотографії нагадують композиції нідерландських старих майстрів, і Дейкстра часто працює в багаторічних серіалах, які переглядають тих самих наглядачів у різні моменти часу. Фотограф навчався в Академії Герріта Рітвельда в Амстердамі, а потім знімав для корпорацій і журналів. Вона почала займатися образотворчим мистецтвом у 1990 році, коли зробила автопортрет, оговтуючись після нещасного випадку. Відтоді Дейкстра виставлявся в Нью-Йорку, Парижі, Амстердамі, Берліні, Лондоні та Мілані. Вона брала участь у Венеціанській бієнале, Бієнале в Сан-Паулу та Трієнале ICP, а також була предметом персональних виставок у Державному музеї, Музеї Стеделійк, Національній галереї мистецтв, Музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско, Музеї Гуггенхайма. , і Музей образотворчих мистецтв, Бостон. Дейкстра також знімав відеороботи.


ROBERT DOISNEAU

Робер Дуано ►  (1912–1994), кращий вуличний фотограф, все своє життя фотографував вулиці Парижа та їх героїв. Піонер фотожурналістики та гуманістичного фото, Робер Дуано залишив багату спадщину. Серед його знакових картин — «Поцілунок біля ратуші» («Le baiser de l'hôtel de ville») 1950 року, багатозначний повоєнний образ. Романтичну, оптимістичну та відверту фотографію важко забути. Зйомки історій Парижа принесли йому популярність. Він залишався романтиком Модерну і створював портрети та рекламні роботи.


ROBERT FRANK

Роберт Франк ► (нар. 1924) змінив обличчя фотографії лише однією фотокнигою. Книга під назвою «Американці» вийшла в 1958 році і є однією з найвпливовіших фотокниг XX століття. Американці – сторонній погляд на Америку. Можливо, простий предмет, але приголомшливе усвідомлення. Два роки сімейних мандрівок, майже 30 000 фотографій і книга, яка змінила історію. Роберт Франк починав свою кар'єру як фотожурналіст. Робота в Harper's Bazaar, Vogue і Fortune принесла йому визнання та натренований погляд на світське життя, портрети та вуличну фотографію. Пізніше він перейшов до документального та кіно. Він ніколи не залишав фотографію, як ви можете бачити з його візуальної автобіографії, опублікованої в 1972 році. Його дослідницьке ставлення до фотографії принесло йому суперечки, але також і послідовників. Роберт Франк змінив те, як американці бачили власну культуру та суспільство, і, як і будь-яку іншу трансформацію, багато хто його критикував. Але це не завадило йому не підкорятися правилам і шукати власний голос і перспективу.

ROBERT MAPPLETHORPE

Роберт Меплторп ►(Американець, 1946–1989) Іноді в житті фотографа слава і суперечки не приходять від однієї роботи. Це випадок Роберта Меплторпа, який завоював світ портретною та натюрмортною фотографією та змусив його перевернути суперечливими оголеними людьми. Роберт Меплторп почав із фотографування людей навколо себе. Його чорно-білі портрети сильні, зворушливі та справжні. Він не боявся фотографувати художників, композиторів і багатьох своїх друзів. Згодом його зацікавили квіти, діти, як жіноче, так і чоловіче оголене, масштабні портрети знаменитостей. Він завжди досліджував шляхи художнього вираження за допомогою фотографії та вивчав роботи багатьох відомих фотографів. Його роботи були красивими, але провокаційними, а вибір оголених чоловіків додавав іншого виміру. Роберт Меплторп є ще одним прикладом того, як фотографія може поєднуватися з соціальними проблемами та змінювати менталітет і сприйняття.


RODNEY SMITH

Родні Сміт ► (Американець, 1947–2016) Модний і портретний фотограф Родні Сміт переважно знімав у чорно-білих тонах, виробляючи вироби, які мають позачасову якість, часто з різкими відблисками та глибокими тінями. Кріс між живоплотами, Уорікшир, Англія (2006) — це вражаюче чорно-біле фото фігури, зображеної ззаду та стоїть серед рядів високих живоплотів. Об’єкт, одягнений у розвіяну сукню та капелюх з широкими полями, має вигляд царственості та врівноваженості, що відображає унікальну здатність Сміта вловлювати красу та витонченість. Сміт, який отримав ступінь магістра богослов’я в Єльському університеті, також займався фотографією під керівництвом шановного фотографа Уокера Еванса. Протягом усієї своєї кар’єри Сміт займався виключно кінозйомкою, а також отримав замовлення від відомих видань, щоб зробити портрети видатних керівників з усього світу. Сміт опублікував багато фотокниг, включаючи свою першу і, мабуть, найвідомішу роботу під назвою «У країні світла: Ізраїль, портрет його людей».

SALLY MANN

Саллі Манн ► (Американка,  1951)  відома своїми широкоформатними чорно-білими фотографіями власних дітей, пейзажів, піднесених та тривожних, які натякають на швидкоплинність часу, родинні зв’язки довші за життя, пам'ять та смерть. 

Почала вивчати фотографію наприкінці 1960-х років, відвідуючи Йосемітську галерею Анселя Адамса в Каліфорнії, а також школу Путні та коледж Беннінгтон, обидва в штаті Вермонт. У 1974 році вона отримала ступінь бакалавра від Hollins College, Roanoke, Virginia, а наступного року – ступінь магістра творчого письма.  Її творча кар'єра почалася зі знімка оголеної однокласниці.

Популярність прийшла до неї після публікації серії фотографій «Найближчі родичі», що складалася з 65 кадрів, на яких були зображені здебільшого відпочиваючі члени сім'ї Саллі. Іноді її кадри сприймались як суперечливі і не завжди знаходили порозуміння в суспільстві Америки. Наприклад, знімки своїх оголених дітей, які критикували християне, Саллі зовсім не вважала чимось протиприродним. Вона бралася за різні жанри фотографії, у тому числі і пейзажі, які також викликали часом полярні думки.

Ті кадри, в яких авторка бачила невинність, безтурботність дитинства, красу, пуританська Америка сприймала як порушення межі дозволеного.Манн звернулася до минулого фотографії, досліджуючи візуальний та метафоричний потенціал фотографічних технологій XIX століття.

Вона використовує широкоформатні камери, іноді з пошкодженими лінзами, які допускають витік світла та недосконалості, щоб розкрити неймовірну красу своїх об’єктів. Старовинні фотопроцеси вимагають експонування та проявлення плівки протягом 15 хвилин. Обмежений контроль над процесом призводить до того, що Манн описує як «щасливі випадковості» у своїй роботі. 

На початку 1980-х років вона публікує дві книги: Second Sight та At Twelve. Остання – фотографічне дослідження юних дівчат на порозі зростання. Між 1984 та 1994 роками вона працювала над серією Family Pictures, яка фокусувалася на її трьох дітях, які тоді були молодші за дванадцять років. Серія відображає звичайні моменти – гру, сон та їжу, а також «великі» теми – смерть, сексуальність та материнство. Від 1999 до 2012 року Манн фотографувала моменти художнього життя у студії Cy Twombly в Лексінгтоні.

З кінця 1990-х років до 2000-х років Манн працює на темою американського Півдня, фотографуючи в Алабамі, Міссісіпі та Луїзіані для своєї серії Deep South (2005), а також бойові поля Громадянської війни для Last Measure (2000). Її довгостроковий інтерес до тем смерті, часу та розкладу проявляється і в What Remains (Bullfinch Press, 2003), п'ятичастинному дослідженні смертності, яке охоплює від зображень розкладаючогося тіла її улюбленого грейхаунда до фотографій місця, де збройний злочинець помер від самогубства на її земельній ділянці. 

У 2003 році Манн почала документувати вплив м'язової дистрофії у свого чоловіка Ларрі. Ці відверті та чесні портрети, які пізніше стануть серією Proud Flesh (2009), нагадують класичну скульптуру, фіксуючи чоловічий образ у драматичні моменти.Останній великомасштабний проект Манн, A Thousand Crossings, далі досліджує складну культурну ідентичність американського Півдня, а також відносини Манн з її місцем народження - регіоном, що багатий на літературні та художні традиції.

Виставка, над якою вона працювала з 2006 року, дебютувала в Національній галереї мистецтв у Вашингтоні у 2018 році та з тих пір мандрує широко по Сполучених Штатах та за кордоном, у Парижі.Манн є стипендіатом Гуггенхайма та трьохразовим отримувачем стипендії Національного фонду мистецтв. У 2001 році журнал Time назвав її "найкращим фотографом Америки". У 2021 році вона отримала Prix Pictet за проект «Blackwater» та була відзначена в Міжнародній залі слави фотографії. Її життя та творчість були предметом двох документальних фільмів, як от Blood Ties (1994) та What Remains: The Life and Work of Sally Mann (2004). 

У 2022 вона отримала міжнародну премію Lucie Award за досягнення в образотворчому мистецтві.


SARAH MOON

Сара Мун ► (Француженка, нар. 1941) також відома як Маріель Варен, починала свою кар'єру як модель, перш ніж стати фешн-фотографом. Вона стала першою жінкою, яка працювала над календарем Pirelli в 1972 році. Фотографії Сари Мун мають пікторіалістичний художній стиль, який нагадує картини олійними фарбами, з м'яким повітрям, меланхолією та поезією. Деякі фотографи, як-от Сара Мун, не розрізняють мистецтво та комерцію, а інші, як-от Ірвінг Пенн і Річард Аведон, тримають їх окремо.

«Вже 20 років я роблю майже одну й ту саму фотографію – одну модну фотографію, однієї сукні на одній жінці, в приміщенні чи надворі, стоячи чи сидячи, ближче чи далі, у тіні чи на сонці, влітку чи взимку, тощо. Я знімаю унікальність, швидкоплинність, неймовірну красу. Я шукаю в жінці відчуття і з часом ці пошуки ставали все безнадійними. Я часто заздрю ​​тим, хто вміє знімати. Я починаю з нуля, фіксую порожнечу, вигадую історії, які не розповідаю, уявляю ситуації, яких не існує, намагаюся створити щось нове. Я міняю освітлення, спотворюю перспективи, стежу за непередбаченими обставинами і сподіваюся знову відкрити те, що було забуто. Я руйную те, що було створено, і сподіваюся на щасливий випадок. Перш за все, я сподіваюся, що крізь об’єктив я зрозумію себе. Я нескінченно кружляю навколо моделі, розглядаючи її з усіх боків – профіль, спина, фігура, торс. Міняю ракурс, стискаю перспективу, йду по слідах, не знаю що робити. Я не впевнена, що робити, у моделі є своє місце, а я шукаю своє.

Я чипляюсь за лінії, за лінію потилиці, за складки плаття, за лінію руки, за коливання стегон. Модель повільно рухається, вона пропонує, вона намагається зрозуміти те, що я не можу пояснити сама. Вона намагається зіграти мені ще незрозумілу мені роль і я чую як я кажу «Ні. Нічого не треба». І знову вона чекає, погляд спрямований на мене, вона бачить що я в паніці. Я звинувачую себе за те, що вона втрачає віру. Я натискаю на спуск і брешу, що все вийшло. Прикидаюсь один раз, два раза, 36 раз. Чекаю та починаю все спочатку. День хилиться до вечора, світло змінюється. Я втрачаю надію, мені більше не хочеться знімати, але я продовжую.

І зненацька, не завжди, але іноді так буває, щось особливе трапляється, щось змінюється. У цій повільності все раптово починає відбуватися дуже швидко. Нарешті, мені подобається те, що я бачу. Я не можу зупинитись і знімаю. Не знаю чому, але добре, що в потрібний момент і в потрібному місці я знайшла ту іскру краси, ту частку секунди, яка і є справжньою фотографією. Для мене справжня фотографія — це вловити той момент, цю іскру та додати їй цінності».

SAUL LEITER

Сол Лейтер ► (американець, 1923–2013) писав вулиці Нью-Йорка чистими, акварельними кольорами в той час як відомі нью-йоркські фотографи середини 20 сторіччя фіксували місто чорно-білим. Лейтер побачив вулицю в різких, імпульсивних червоних плямах і нескінчених морях сіро-синіх напівтонів. «Вкрите краплями дощу вікно цікавить мене більше, ніж фотографія відомої людини», — якось сказав Лейтер. Будучи також художником, він фіксував своє враження від місця — фігури, сніг, туман, бетон і світло ліхтарів — широкими, сміливими мазками. Як і всі вуличні фотографи, Лейтер дотримувався закону випадковості і зняв більшість своїх кадрів у двох кварталах навколо свого будинку в Іст-Віллідж, де він жив з 1952 року до своєї смерті в 2013 році. «У мене немає філософії. У мене є фотоапарат. Я дивлюся в камеру і фотографую. Мої фотографії – це найменша частина того, що я бачу, що можна сфотографувати. Вони є фрагментами нескінченних можливостей.»

Проте, крім його найближчих друзів,, ніхто не бачив кольорової колекції Лейтера до кінця його життя. Кольорові можливості плівок 50 років не задовольняли більшість фотохудожників. Вокер Еванс назвав кольорову фотографію «вульгарною», з цим погоджувалися і його сучасники, такі як Роберт Франк і Ансель Адамс. Коли Вільям Еґглстон, Helen Levitt і Стівен Шор започаткували епоху кольору в 1970-х роках, Лейтер залишився приватною, непомітною людиною, яка ніколи не прагнула слави. Він заробляв на життя модною зйомкою під час розквіту Harper’s Bazaar і Vogue, але до 80-х років він був у боргах і майже забутий. В останні роки життя та після його смерті творчість Лейтера нарешті була визнана завдяки великим виставкам і книгам. Його кінематографічний погляд і чисті кольори були оцінені та використані для натхнення, зокрема режисером Тоддом Хейнсом для фільму «Керол», номінованого на «Оскар» (2015), а також Семом Мендесом. Але більшість робіт Лейтера залишилися ненадруковані: сотні тисяч негативів і слайдів, які він зберігав у ящиках свого дому.

Лейтер народився в 1923 році в Піттсбурзі в єврейській родині рабе – вченого-теолога і «світоча діаспори», як сказав Лейтер у документальному фільмі 2013 року «Не поспішаючи: 13 уроків життя з Солом Лейтером». Його батько був лідером ортодоксальної єврейської громади міста. Лейтер мав продовжити цей родовід, але він покинув Клівлендську духовну семінарію у віці 23 років і сів на автобус до Нью-Йорка, щоб розпочати свою кар’єру в мистецтві. «Мені набрид весь релігійний світ і всі заклопотаності чистотою, благородством і дотриманнями чеснот — я хотів звільнитися від цих речей», — сказав Лейтер у документальному фільмі, який зняв Томас Ліч. Сім'я була шокована.
Мати подарувала йому фотоапарат Detrola, коли він був дитиною, не знаючи, що це змінить усе його життя. У Нью-Йорку Лейтер знайшов вихід для свого відчуття кольору через живопис. Його друг, абстрактний експресіоніст Річард Пузетт-Дарт, заохотив його також займатися фотографією та познайомив його з фотожурналістом Юджином Смітом. Хоча зараз Лейтер найбільше відомий через фотографію, він продовжував малювати до кінця свого життя.
На ранніх чорно-білих вуличних фотографіях Лейтера вже присутній його захоплення тінями, розмиттям і незвичайними ракурсами. Він також знімав інтимні інтер’єрні портрети та чуттєві оголені фотографії — маленькі нуарні драми розігруються перед його об’єктивом. Але кольорова фотографія дозволила Лейтеру проявила унікальне бачення світу: він не піклувався про те, щоби об’єкти були в центрі та у фокусі, а грався з треком погляду глядача. Лейтер рідко друкував ці зображення, натомість збирав своїх друзів, щоб переглянути їх як кольорові слайди, спроектовані на його стіни. Лейтера розумів просту поезію силуету незнайомця чи крапель дощу на віконному склі. «Можливо я виглядаю старомодним, але я вірю, що існує така річ, як пошук краси — насолода прекрасними речами у світі», — сказав він у In No Great Hurry.
У 1953 році Лейтер отримав доленосне запрошення віл Едварда Штайхена прийняти участь в експозиції «Always the Young Strangers» в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (МОМА). «Деякі з моїх друзів, я думаю, заздрили, але я не розумів чому», — згадував Лейтер у документальному фільмі. «Іноді я не помічав того факту, що щось насправді мало важливе значення». Через два роки Штайхен курирує виставку «The Family of Man» (однією з найвпливовіших фотовиставок за всю історію) і знову запрошує приєднатися Лейтера, але той відхиляє запрошення.
«Щоб побудувати кар'єру і досягти успіху, потрібно бути рішучим. Треба бути амбітним. Я більше люблю пити каву, слухати музику і малювати, коли мені хочеться.» Хоча Лейтер мало дбав про престиж, але він мав якось заробляти гроші. Тому він показав арт-директору Генрі Вольфу свою кольорову колекцію і почав знімати для Harper’s Bazaar. З такою ж чутливістю, як і його вуличні роботи, він фотографував моделей у м’якому фокусі або за склом. Редактори Vogue, Elle та Esquire звернули увагу на його незвичайний, елегантний підхід. У 1966 році на портреті супермоделі Джин Шрімптон для Vogue Лейтер зосередився на квітучому стеблі на передньому плані, тоді як Шрімптон пом’якшена в розфокусі позаду стебля. Лейтеру ніколи не хотілося спілкуватися в мережі, і в 1980-х роках він був змушений продати свою студію на П’ятій авеню, маючи невелику кількість комісійних і несплачених податків. Він усамітнився у своїй квартирі в Іст-Віллідж, яку він поділив із художником Сомсом Бентрі, своїм давнім партнером, який часто позував для його фотографій та картин. Лейтер, можливо, повністю зник, якби не Річард Аведон. У 1992 році фотограф рекомендував куратору Джейн Лівінгстон включити Лейтера до книги «Нью-Йоркська школа: фотографії, 1936–1963». Після публікації книги галерист Говард Грінберг додав Лейтера до свого списку та в 2005 році виставив кольорові роботи Лейтера в Нью-Йорку. Наступного року Штайдл опублікував першу монографію Early Color, а потім посмертні Early Black and White (2014) і In My Room (2018). У фільмі «No Great Rush» показано Лейтера в останній рік його життя в будинку на Іст-Віллідж. Його затишна квартира завалена коробками з фотопапером і плівками, полотнами та гравюрами. «У безладді є певний шарм і комфорт, які не всі цінують», — сказав він про свій архів. Після його смерті його помічник Андерс Гольдфарб і представниця галереї Маргріт Ерб перебрали його речі, знайшовши скарб із понад 250 000 негативів і слайдів. Вони також знайшли листування Лейтера з Діаною Арбус, Анрі Картьє-Брессоном та Ірвінгом Пенном.
«Фотографія дозволяє навчитися дивитися і бачити. Ви починаєте бачити речі, на які ніколи не звертали уваги. Бачити – занедбане мистецтво».

SEBASTIÃO SALGADO

Себастьян Сальгадо ► (Бразилія, 1944) – фотограф-документаліст, який присвячує свою роботу соціальним та екологічним проблемам. Він є послом доброї волі ЮНІСЕФ і працює над великими проектами по всьому світу. Він подорожував у 120 країнах і видав книги про теми, які він висвітлює. Серед його тем – міграція, робітники, невідомі людські спільноти, глобалізація, дика природа та ландшафти. Завдяки аналоговим чорно-білим фотографіям Себастьян Сальгадо підвищує обізнаність про екологічні проблеми, особливо про знищення амазонських лісів. Він борець за бідних і безправних. Ви можете знайти його виступ на TED. «Для фотографа важливіше мати гарне взуття, ніж мати гарну камеру. Про мене неможна сказати, що я художник. Адже художник створює об'єкт. Але я працюю не з об'єктами, а з історією. Я оповідач. 

Це не фотограф робить фотографію. Стане фотографія хорошою, чи ні залежить більше від ваших стосунків із людьми, яких ви фотографуєте. Фотографія сповнена символізму, це мова символів. Ви повинні вміти матеріалізувати всі свої думки в одному образі.»

STEPHEN SHORE

Стівен Шор ► (Американець, 1947) фокусується на звичайні сцени повсякденного життя. На початку 1970-х років він був одним із перших фотографів образотворчого мистецтва, який працював майже виключно в кольорі. За тих часів визначення «художньої» фотографії включало тільки чорно-білі зображення, надруковані вручну. У своїй серії «Американські поверхні» 1971 року Шор знімає кольорові фотографії номерів мотелів, ресторанів швидкого харчування, автостоянок та інших, здавалося б, незапам’ятних об’єктів і подій по всій країні. Серія фото-щоденників подорожей Шора по шляхам Америки нагадують роботи Уокера Еванса та Роберта Франка, а суворе, майже одержиме документування буденності таких фотографів, як Бернд і Гілла Бехери та Мартіна Парра. Стівен Шор: «Побачити щось вражаюче і розпізнати це як фотографічну можливість – це не дуже великий стрибок. Але побачити щось звичайне, те, що ви бачите щодня, і визнати це як фотографічну можливість – ось що мене цікавить. 

Фотографія за своєю суттю є аналітичною дисципліною. Там, де художник починає з чистого полотна і створює картину, фотограф починає з безладу світу і вибирає картину. Фотограф, який стоїть перед будинками, вулицями, людьми, деревами та артефактами культури, наводить порядок на сцені – спрощує безлад, надаючи їй структуру. Він або вона встановлює цей порядок, вибираючи точку огляду, вибираючи кадр, вибираючи момент експозиції та вибираючи площину фокусування.

З картиною ви берете основні будівельні блоки та створюєте щось складніше, ніж те, з чого ви почали. Це синтетичний процес. Фотографія робить навпаки: вона бере світ і впорядковує його, спрощує його.»

 

THOMAS RUFF

Томас Руфф ► (Німець, нар. 1958) концептуальний фотограф з середини 1980-х знайомиться з домінуючою естетикою Німеччині того часу. Його осередок – це Дюссельдорфська школа Фотографії під керівництвом Бернда та Хілли Бехерів, які відомі своєю прихильністю до німецьких традицій Neue Sachlichkeit (Нова об'єктивність) та методу «типологічне дослідження».

В епоху модерн у враженні від фотографії приймали участь історичні культурні коди, задумка та майстерність, автора, модель та інтерпретація всього попереднього глядачем, який був учасником акта творчості за словами Alois Riegl. 

У своїх візуальних дослідах Руфф намагається розірвати цей ланцюжок. Портрети анфас, модерністські будівлі, квіти, астрономічні об’єкти – його естетиа запрошує глядачів відчути дистанцію (простір) від реальності до фотографії. Він намагається залишити глядача на самоті з полотном, виключивши автора та модель з процесу сприйняття. Або навпаки – модель та глядача. Він намагається не впливати на глядачів емоційно, а зосереджується на «баченні». 

У типологічній серії портретів Руфф виключив кольорові фони, зробив всім моделям «блакитні очі», розмір, позування моделей, збільшив розміри полотна до шести футів у висоту – все задля того, щоб досягти «об'єктивної фотографії», яка є просто поверхнею з плямами, а не вікном у «реальність історій». 

Мета Руффа – представляти об'єкти або людей такими, які вони є. Він намагається розкрити основні структури і закономірності реальності через свої фотографії. Роботу Руффа вважають проривною у вивченні взаємозв'язку між реальністю та репрезентацією, і його фотографії продовжують надихати та викликати захват у глядачів. Якщо фотографія не може відображати реальність правдиво, слід зосереджуватись на естетичній компоненті. У Руффа є бажання створювати зображення, які будуть красивими та правдивими одночасно. Його концептуальне твердження незмінне і полягає в тому, що всі фотографії є маніпуляціями над глядачем. Фотографічна реальність — це ілюзія, і єдина істина у фотографії – це зображені поверхні. Зараз він живе та працює в Дюссельдорфі, де продовжує свої візуальні досліди чистої, простої, сухої, стерильної та беспристрасної буденності.

THOMAS STRUTH

Томас Cтрут ► (Німець, нар. 1954 р.) — фотограф, який вийшов із Художньої академії Дюссельдорфа в 1970-х роках. На нього вплинув Йозеф Бойс, Бернд&Хілла Бехери, Герхард Ріхтер. В своїх роботах він долає розрив між традиційним мистецтвом і фотографією.
Широкоформатні фотографії Томаса Cтрута відображають чудеса природи, техніки, архітектури та звичайного сучасного життя. Найбільш відомий своїми фотографіями музейних натовпів і наукових мегаструктур (CERN). Він розглядає хаос і індустріальний порядок у своїх кадрах.

«Я вважаю, що якби я попросив п'ятьох студентів сфотографувати одну й ту саму вулицю чи будівлю в місті, вдалий кадр вийшов би у того, кого б ця вулиця дійсно зацікавила. Чому так відбувається? Не забувайте, що насьогодні цей рівень витонченого читання реальності чітко прийнятий в живописі, але у фотографії він залишається прихованим. Важливо те, скільки себе ви вкладаєте у свою роботу. Якщо у вас є реальні стосунки з певною будівлею, пейзажем або людиною, як на портреті, це буде видно на картині, або в кадрі. Коли я фотографую, я усвідомлюю, що створюю зображення, а не знімаю. Я не роблю фотографій на скору руку. З цієї точки зору, це схоже на картину, яка займає багато часу, і тому ви добре усвідомлюєте, що ви робите в процесі. Експозиція — це лише останній акт створення зображення як фотографії.»

«Сучасні художники іноді використовують мову художньої фотографії у своїх роботах. Але при цьому їх завданням не є просто передача краси навколишнього світу. Це називається постконцептуалізм – це концептуальний проект, захований у гарну упаковку. Яскравими представниками постконцептуалізму є сучасні художники Джефф Уолл і Грегорі Крюдсон, які складно і дорого знімають свої естетичні роботи.»

TIM WALKER

Тім Вокер ► (Британець, нар. 1970) прекрасно розуміє важливість антуража у створенні сюжету. Іноді здається, що контекст, сцена навіть домінує над моделлю.) Оповідач та модний фотограф Тім Вокер працював помічником Річарда Аведона. Він починав з портретів і документальної фотографії, але незабаром його романтичний та екстравагантний стиль надав йому важливу роль в індустрії моди. 

Його кольорові фотографії дарують нам драматичні сцени з вишуканим дизайном і чарівними героями сучасних казок. «У дитинстві я любив книжки з картинками, а в школі я багато переглядав модні журнали – для мене це були комікси по фотографії. Модна фотографія здавалася єдиним жанром, в якому дозволяється виразити фантазію, романтику, мрії та ескапізм».

Цитата «Я не вірю в оригінальність. Ви черпаєте натхнення з того, що рухає вами, і знаходите свій голос у цих речах. Мені подобається знімати те, що зникає – це ж суть фотографії. Те, що я фотографую, — це уявні місця, які ніколи не існували, але пов’язані з чимось, що вже було. Так, я знаю, що я створюю не реальність. Але я роблю це для того, щоб спровокувати щось у людях, чи то втечу, чи то полегшення. Це моя примха, це розвага для них. Я думаю, що це дуже справедливо.

Я не хочу здаватися містичним, але інколи, коли ви робите знімок, коли декорації на місці, щось бере верх над вами і веде вас. Це відчуття незвичайної удачі та випадковості. Зйомка благословенна та чарівна, і ви створюєте знімки, про які навіть у найсміливіших мріях не могли подумати. Це магія фотографії.

Фотографія також трохи схожа на кулінарію: ви дістаєте з шафи інгредієнти та змішуєте їх – старі фотографії, персонажів, кольори, пейзажі, щоб створити щось у вашій уяві, що вас здивує. Насправді все цілком природно, як це відбувається.»

VIVIAN MAIER

Вівіан Майєр ► (Американка, 1926–2009) – стріт-фотограф на вулицях Нью-Йорка та Чикаго середини 20 століття. За п'ять десятиліть художниця зняла понад 100 тисяч негативів у відпустку, працюючи нянею та доглядальницею. Проте її роботи в основному стали відомими після її смерті. Негативи Майєр були придбані на аукціоні і з тих пір її фотографії здобули популярність завдяки монографії 2014 року Джона Малуфа, колекціонера, який придбав її архів, а також документальному фільму 2013 року «У пошуках Вівіан Майєр» і виставкам у Нью-Йорку, Лондоні, Парижі та Чикаго.

VIVIANE SASSEN

Вівєн Сассен ► (Голландка, нар. 1972 р.) Фотографічна практика Вівєн охоплює моду, фотожурналістику та образотворче мистецтво та спирається на її спогади про три роки, проведені в Кенії в дитинстві. Жорстке світло, контраст, глибокі тіні, спалахи чистих кольорів, пластичні тіла, сюрреалістичні cюжети, експерименти та пошуки нового – все це Вівєн Сассен. Вона згадує, що на неї більш за всіх вплинули фотографи Нан Голдін та Нобуйоши Араки "люди, які робили миттєві фотографії, дуже особисті EGO документи". 

Вона часто нахиляє камеру або знімає з незвичних ракурсів. Це створює відчуття дезорієнтації та абстракції, а також відчуття руху та енергії на її фотографіях. Вона часто працює з яскравими, насиченими кольорами, щоб створити відчуття напруги та драматизму в своїх образах. Її використання кольору часто абстраговане від реальності, з відтінками, які здаються сюрреалістичними або потойбічними.

Іншим унікальним елементом фотографічного стилю Сассен є сміливе використання світла й тіні, що створює сильні контрасти та відчуття таємниці, драматизму та примхливості. Гнучкі тіла, обличчя яких часто залишаються в тіні, позують із загадковим реквізитом і предметами.

Її серія «Парасомнія» (2010), що значить розлад сну, що включає симптоми ненормальних сновидінь, кошмарів і лунатизм, містить елементи сюрреалістичного пейзажу снів. «Я намагаюся створювати зображення, які мене бентежать», — каже Сассен. «І я сподіваюся, що вони також не залишать байдужими інших».

«У дитинстві три роки я прожила у Кенії. Мій батько був лікарем, тому мене завжди цікавило людське тіло. Ми жили поруч з клінікою. Не дивно, що у мене було багато друзів по іграх із поліомієлітом. Я пам’ятаю, як ми часто порівнював наші кінцівки та те, наскільки вони по-різному виглядають. Знаєте, у дитинстві, коли ти внутрішньо все ще пов'язаний з усім світом для тебе майже не існує некрасивого. Тож я вважала скульптуру дитячих, спотворених хворобою, кінцівок інтригуючою і красивою. А десь у 13-14 років, я проводила багато часу перед дзеркалом, граючись з викривленням свого тіла, створюючи дивні фігури які вражали мене саму. Іноді під час фотографування я відчуваю себе більше скульптором, ніж фотографом. Справа в тому, щоб мати певний ракурс і приховувати або показувати частини тіла. Неочікувано, раптово. Ідея полягає в тому, щоб змінити тіло або те, як ми його сприймаємо. Я все життя експериментую з тілом, я бачу тіла як скульптури. Мене приваблюють зображення, які більше викликають запитання, а не дають відповіді, зображення, що кидають виклик традиційному розумінню краси.»

WILLIAM EGGLESTON

Вільям Еґглстон ► (Америка, 1939) своїми яскравими спостережливими фотографіями допоміг легітимізувати кольорову фотографію та сприяв визнанню цього засобу у світі образотворчого мистецтва. Його пишні таємничі натюрморти та портрети захоплювали красу й монументальність буденності; у необроблених картинах, наповнених насиченим аналоговим кольором, Еґглстон спрямував свій об’єктив на покинуті вітрини, самотні лампочки, символи Америки та мешканців його рідного міста Мемфіс. Егглстон навчався в Університеті Вандербільта, Державному коледжі Дельта та Університеті Міссісіпі. Хоча цей південний денді, безумовно, був не єдиним фотографом, який мав художні амбіції і знімав у кольорі, він був першим, хто влаштував прем’єру персональної виставки в MoMA. Його проривна виставка «Фотографії Вільяма Егглстона» відкрилася в 1976 році в Музеї сучасного мистецтва і допомогла закріпити його спадщину як авангарду руху кольорової фотографії.  Як і більшість піонерів мистецтва, багато критиків висміювали шоу Егглстона 1976 року, перш ніж визнати його цінність. Відтоді Егглстон проводив виставки в містах по всьому світу та насолоджувався персональними виставками в таких установах, як Тейт Модерн, Метрополітен-музей, Національна портретна галерея в Лондоні, Музей американського мистецтва Вітні та Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско, серед інших.

«Я не маю гарячого бажання виходити і документувати щось. Це просто трапляється, коли трапляється. Це не свідоме зусилля і не боротьба. Не робив би цього, якби було можна. Думка про страждаючого художника мене ніколи не приваблювала. Бути тут – це вже дорога страждань.

WILLIAM KLEIN

Вільям Кляйн ► (Америка, Франція, нар. 1928) як революціонер назавжди змінив канони стріт та модної фотографії, знамаючи на свій улюблений 28-міліметровий об'єктив. Йому вистачило сміливості використовувати іронію і відмовитися від попередніх правил, ганяючи моделей по нью-йоркських вулицях і імітуючи вуличне життя. 

Вільям Кляйн також нам подобається своїми фотонарисами, вуличними фотографіями, телевізійними рекламними роликами та як режисер документальних фільмів. Рекомендуємо до перегляду його серію з 35 інтерв'ю «Контрольні відбитки. Contacts». 

Ще одним дуже впливовим приватним документальним проектом Вільяма Кляйна 1954-1955 років стало «Життя в Нью-Йорку» (Life is Good and Good for You in New York). Американець-емігрант, що живе у Франції та має художній досвід скульптори та малювання карикатур, Кляйн повернувся на батьківщину та почав несамовиту операторську роботу на вулицях Мангеттена.

Нехтуючи традиційними ідеалами різкості, яскравості та композиції, Кляйн створив дуже контрастні та зернисті зображення з очевидним розмиттям через рух і радикальним кадруванням у своїй спробі відобразити тривоги сучасності. «Я завжди намагався робити те, чого уникав Картьє-Брессон. Він фотографував, не втручаючись, залишаючись невидимим. Я намагався бути помітним, наскільки це можливо». Кляйн вважав, що потрібно відчувати сильні почуття до об'єкта зйомки, і тоді об'єкт відповідатиме тим самим. Якщо ви намагатиметеся бути об'єктивним і нейтральним, то у вас вийдуть тужлива зйомка та нудні фотографії. У Анрі ідеально вивірена композиція, у мене суцільна спонтанність та анархізм… Люди дивляться в об'єктив моєї камери — це чудово». «Я фотографую те, що бачу перед собою. Щоб краще розглянути, я підходжу якомога ближче, а щоб охопити якнайбільше простору, використовую ширококутний об'єктив. Для мене немає жодних табу в техніці зйомки: зерно, контраст, розмитість, неправильна композиція, всякі випадковості — будь що… Я кричу, можу розмахувати руками, розмовляти, дурити зрештою… Я не мав ні освіти, ні комплексів. Чорний гумор, абсурд, паніка це мої інструменти».

Хоча досягнення Кляйна було визнано в Європі, знадобилося дуже багато часу, щоб його оцінили в Америці. Кляйн започаткував більш суб’єктивну та агресивну манеру зображення суспільства, і це впливає на документальну та художню фотографії. Отримав чотири премії всесвітнього значення, одна з них Hasselblad Award у 1990. 

«Я увійшов у фотографію зі сторони, тому правила фотозйомки мене не цікавили. Головне – бути собою. Мені завжди подобається бачити щось свіже, навіть якщо воно незграбне, що не схоже на чиюсь роботу. Найбільше мені хотілося б зробити фотографії такими ж незрозумілими, як життя. У мене особливі стосунки з Богом. І коли я щось правильно фотографую, Бог посміхається мені. І тоді я знаю, що я на правильному шляху.»

В Парижі Кляйн закохався у француженку Жанну і в 1955 одружився з нею. З цією жінкою Кляйн прожив п'ятдесят років до її смерті 2005-го. Останнім часом фотограф часто зізнавався, що думає про неї; у їхній паризькій квартирі Кляйн усі стіни прикрасив її картинами. В одному японському видавництві вийшла книга «Уїльям і Жанна», що складається наполовину з репродукцій картин Жанни та наполовину з фотографій Кляйна.

WILLIAN EUGENE SMITH

Вільям Юджин Сміт ► (1918–1978) вважається одним із найважливіших американських фотографів у розвитку фотожурналістики та фоторепортажів. Він відомий своїми фотографіями часів Другої світової війни, але найбільше своїми фотонарисами про життя в усьому світі.

WOLFGANG TILLMANS

Вольфганг Тілльманс ► (Німець, 1968 р.) Один із найвпливовіших фотографів сучасності Тілльманс знімав спітнілі нічні клуби, фотографував роздягнених друзів крупним планом і майстерно створював сучасні натюрморти. Рамки художника часто грайливі, інтимні, розкуті; загалом вони створюють юнацьку безладну утопію. Тілманс відомий своїм всеїдним підходом як до предмету, так і до матеріалів — він робив звукові інсталяції, декорації та фотокопії. Він також експериментував із прямим впливом світла на фотопапір. У 2000 році Тілманс став першим фотографом і першим не британцем, який отримав престижну премію Тернера. Він також отримав нагороду Kulturpreis der Deutschen Gesellschaft für Photographie та нагороду Hasselblad. На аукціоні його робота була продана за шестизначну суму.

YOUSUF KARSH

Юсуф Карш ►  (Вірменин, 1908–2002) У своїх милосердних, елегантних портретах провідних діячів 20-го століття, серед яких Пабло Пікассо, Джорджія О'Кіф, Вінстон Черчилль, Одрі Хепберн, Джекі Кеннеді, Мухаммед Алі та Альберт Ейнштейн, фотограф Юсуф Карш зафіксував як приватну, так і публічну особистість своїх героїх. Ретельно позуючи своїх моделей та обережно їх висвітлюючи, Карш прагнув підкреслити характерні риси людей, що досягли успіху. Вирішальним моментом для нього ставала та мить, коли людина знімала публічну маску, хоча б мимохіть. Як він писав: «Нескінченне захоплення цими людьми для мене полягає в тому, що я називаю їх внутрішньою силою. Це частина невловимої таємниці, яка ховається в кожному, і це була робота мого життя — спробувати зафіксувати це на плівку».

YAYOI KUSAMA

Яйої Кусама ► художник. (Японія, 1929)  Тож чому вона закриває цей перелік фотографів? Тому що багато сучасних митців, як от Річард Тушман або Грегорі Крюдсон, стверджують, що вони не фотографи, а художники, яки використовують переваги фотографії. Тож, одна з тенденцій сучасної фотографії – це мульті-середовища. Митець використовує для творчості що завгодно – сміття, світло, скульптуру, колаж, людське тіло, а потім фіксує свій успіх на фотографії. То хто він у такому разі? Фотограф, фотохудожник, чи художник який користується будь якими заклинаннями, щоби глядач побачив вражаюче диво. 

У десять років Яйої Кусама пережила свою першу галюцинацію, яку описала як спалахи світлової аури та поля, щільно вкриті кольоровими колами. Круглі плями та крапки оживали та поглинали її, залишаючи її тіло зі стертою свідомістю. Горошок (Polka dots) став її одержимістю протягом усього життя. Хоча її творчість охоплювала мистецтво, моду, кіновиробництво та мистецтво перформансу, безперервне дослідження горошка залишалося єдиним послідовним мотивом. Тож ця розповідь не про якийсь конкретний витвір мистецтва. Це розповідь про простий горошок. Цей мотив супроводжував Кусаму протягом дев'яти десятиліть – від боротьби за визнання до її останніх років, в яких вона стає сенсацією світу мистецтва.

Яйої Кусама народилася в сільському провінційному містечку в Японії в заможній родині. Того ж року фондові ринки впали, а громадянські заворушення в Японії супроводжувалися інтенсивним мілітаризмом. У 1941 році, коли Японія вступила у війну, 12-річна Кусама шила військові парашути на текстильних фабриках, і цей навик вона пізніше використала для створення своїх м’яких скульптур. Її мати була надзвичайно жорстокою і планувала одружити Кусаму за вігідну пару, щоб та вела життя слухняної домогосподарки. Насправді вона зробила все, що в її силах, щоб Кусама не стала художником, що, за її словами, принесе ганьбу сім’ї. 

Мистецтво було рятівним кругом Кусами. Малювання допомогло їй позбутися галюцинацій, депресії та тривоги, від яких вона страждає досі. Кусама описувала, як іноді вона відчувала, що функції всього її тіла руйнуються, з відчуттям, що вона «поглинена» або «розчинена» в навколишньому середовищі. Мистецтво — це спосіб для неї повернути контроль, спосіб боротися зі своїми демонами. Хоча її твори почали привертати певну увагу в Японії, але для неї це була замала арт-сцена, і вона була жінкою, яка жила в задушливому патріархальному суспільстві. Кусама мріяла втекти. Випадкова знахідка в букіністичному магазині змінила б її життя.

Американська художниця Джорджія О'Кіфф була однією з найвідоміших художниць у світі, її роботи були в усіх великих музеях США, але в Японії вона була майже невідома. І все ж якимось дивом книга її картин потрапила до рук юної Кусами в сільській місцевості Японії. Це було відкриття! Кусама була приголомшена картинами О'Кіфф і пізніше досліджуватиме подібні теми, але її також привабили її досягнення як вільної жінки. Кусама написав їй у США і надіслав кілька малюнків. Виявивши неймовірну щедрість, О'Кіфф не лише знайшла час, щоб відповісти, але й надіслала рекомендаційні листи важливим людям у світі мистецтв Нью-Йорка. У липні 1956 року Кусама знищила 2000 старих робіт, які вона створила раніше. Америка стане новою сценою для її експериментів, і вона повернеться до Японії лише в 1973 році.

Кусама прибула до Нью-Йорка з повною валізою малюнків, рішучістю хапатися все, що відбувається в місті, і (за її власними словами) рішучістю стати зіркою. Перше, що вона зробила, вона піднялася на вершину Емпайр Стейт Білдінг і подивилася вниз на місто, яке планувала завоювати. Ми не повинні недооцінювати, наскільки це було важке завдання для молодої японської жінки у 1950-х роках, без підтримки, майже не розмовляючи англійською, переїхала до Нью-Йорка з маленького японського містечка! Це вимагало сталевої рішучості. Вона пройшла шлях від заможного життя в Японії до життя в жахливій бідності в Нью-Йорку, виживаючи на дієті з картоплі, цибулі та чорної кави. Не дивно, що вона часто описує, як жадала слави. Це те, що художники рідко обговорюють, але для Кусами це було її рушійною силою.

Поле крапок, яке вона відчувала у своїх галюцинаціях, перетворилося на візуальний прийом - горошок. Це зображення її матері, зроблене десятирічною Кусамою, було першим випадком, коли вона використала крапку, і це стало її «торговою маркою». Ми могли б провести порівняння з Роєм Ліхтенштейном, який також використовував крапки, або Бріджит Райлі, яка досліджувала Op-Art, але для Кусами крапки прийшли безпосередньо зсередини. Для неї крапки були формою зцілення, а їх повторення було способом заспокоїти свій розум і подолати страх і тривогу. Вони були (як вона сказала) способом «самознищення», способом зникнути в творчості, спроба втечі від депрессії. У Нью-Йорку Кусама починає наносити горошок на тварин, папір, полотно, стіни та оголені тіла. З самого початку Кусама грала свою персону як роль. Вона була самозваною «чужою» в Америці, художницею на сцені, де агресивно домінували чоловіки, японкою на переважно білій мистецькій сцені та жертвою неврозу та депресії. Вона відмовилася від того, щоб її класифікували або поміщали в рамки, постійно впроваджуючи інновації та переосмислюючи себе. Як одного разу сказав один критик: «Міс Кусама — художниця, яка підходить скрізь, але залишається самотньою»

У той час Нью-Йорк перебував під впливом абстрактного експресіонізму, але перша виставка Кусами в Нью-Йорку складалася з того, що вона назвала «Infinity net paintings», поклавши початок одержимій роботі по малюванню паттерна-повторів, яка визначила її кар’єру. Кусама відкинув широкі драматичні ознаки абстрактного експресіонізму та намалював тисячі крихітних півкіл фарби, повторюваних на величезних полотнах. Невидимі, коли видно здалеку, але зблизька утворюють хвилясту сітку без початку, середини чи кінця. Її робота була спокійною та зібраною, на відміну від емоційного танцю Джексона Поллока. Крапки та «сітки» можна було простежити до її ранніх робіт, але тут вони були величезними — фізичне втілення «самознищення». Її робота була настільки новаторською, що вона передбачала появу руху мінімалізму, і ми можемо розглядати її як міст між абстрактним експресіонізмом і мінімалізмом. Це був чудовий старт для Кусами. Менше року в місті, і її перше персональне шоу в 1959 році відразу викликало галас.

Кусама іноді працювала всю ніч поки її студія не була заповнена. Не дивно, що вона страждала від надзвичайних галюцинацій і була терміново доставлена в лікарню Белв'ю через обсесивно-компульсивний невроз.

Інсталяція — це термін, який використовується для опису мистецтва, яке часто розробляється для певного місця або на тимчасовий період часу, і Кусама стане провідним представником цього виду мистецтва. У 1962 році вона почала виготовляти м’які скульптурні фалоси з бавовняного полотна. Це була радикальна робота для жінки-художниці, і ці скульптури, зроблені понад 60 років тому, все ще мають силу шокувати сьогодні завдяки зіставленню гумору та сексуальності.

Її перша «офіційна» інсталяція була в 1963 році. Весловий човен, який вона покрила своїми м’якими фалічними формами, представлений у просторі, де стіни були вкриті шпалерами, що відтворюють ту саму скульптуру. Це було абсолютно унікально, і ніхто не бачив нічого подібного в Нью-Йорку. Фалоси стануть ще однією темою Кусами, яка сказала, що в дитинстві мати змушувала її шпигувати за батьком, коли вона спіймала його за коханням зі своєю коханкою, це викликало огиду до сексу на все життя.

Одна річ, яку світ мистецтва рідко обговорює, це плагіат між художниками. Роботи Яйої Кусами часто з'являлися як «кооптовані» художниками-чоловіками, які потім демонстрували їх у більш відомих галереях. Пізніше Кусама скаже, що її турбувала не ідея бути обдуреною, а радше відсутність визнання її концептуальної пріорітетності. Так, у 1960-х роках Клаес Ольденбург працював із твердими матеріалами, але лише через кілька місяців після виставки м’яких скульптур Кусами він влаштував шоу, наповнене м’якими скульптурами. Це поклало початок міжнародній кар'єрі Ольденбурга. Новаторство Кусами у формі мистецтва мало визнання. Потім був Енді Воргол, близький друг Кусами – принаймні вона так думала. В одному з інтерв’ю вона сказала: «Енді Воргол прийшов на виставку і захопився моїми шпалерами. Він сказав: «Вау! фантастичний Яйой, мені це так подобається», а потім у 1966 році він продовжив покривати стіни галереї Лео Кастеллі. Вона впала в депресію і пішла до своєї майстерні, затуливши всі вікна, щоб ніхто не міг вкрасти її ідеї, і працювала таємно.

Потім у 1965 році Кусама знову з’явилася зі своєю першою «Кімнатою нескінченності» під назвою «Поле Фаллі», в якій вона розташувала сотні м’яких фалічних форм у горошок у дзеркальній кімнаті. Художники завжди працювали з перспективою та нескінченністю, але роботи Кусами були одними з найперших інсталяцій, які заохочували глядачів увійти та пережити, а не пасивно розглядати картину в рамці. Кімната огорнула глядача, і глядач більше не контролює її. Усі художники певною мірою контролюють те, як ми дивимося на їхні роботи, але для Кусами брак контролю над своїм здоров’ям означав, що вона створила роботу, яка ТОЧНО контролює те, як ми, глядачі, сприймаємо час і простір.

Лише через сім місяців після того, як її нескінченну кімнату не вдалося продати, художник Лукас Самарас показав подібне дзеркальне середовище у відомій галереї Pace. Він отримав схвальні відгуки – і аншлаг. Це було перше середовище Самари, і немає жодних сумнівів у його схожості з дзеркальною кімнатою Кусами, яка йому передувала. Ці дзеркальні нескінченні кімнати, мабуть, є її найпопулярнішими роботами, і коли ми сьогодні думаємо про дзеркальні кімнати, ми думаємо лише про Кусаму. Але, побачивши кімнату Самари, Кусама впала в настільки глибоку депресію, що зробила спробу самогубства.

У 1966 році Кусама брала участь у 33-й Венеціанській бієнале, найпрестижнішому мистецькому фестивалі у світі – єдина проблема полягала в тому, що її не запросили організатори, вона просто зірвалася на захід! Без дозволу вона показала «Сад нарцисів», дотепний погляд на комерціалізацію світу мистецтва, що складається із сотень дзеркальних сфер — те, що вона назвала «кінетичним килимом». Потім, одягнена в золоте кімоно, вона продала кожну сферу за два долари, поки комітет бієнале не вигнав її. Було багато художників, які були агресивними саморекламами, але жодна з них не була жінка. Кусама довелося по-справжньому боротися, щоб її голос почули, і деяким людям це не подобалося. Вони критикували те, що вони назвали «її надмірною саморекламою та жадобою публічності», але, на думку Кусами, вона була «живим витвором мистецтва». Її робота глибоко особиста, тому вона займає центральне місце в цій роботі.

Кусама була піонером мінімалізму, скульптури та інсталяції, а тепер звернулася до перформансу. Деякі з перших збережених картин Кусами пов’язані з жахами війни, і вона мала тверде політичне сумління. У 1967 році вона почала організовувати антивоєнні протести та хепенінги, відомі як «Атомні вибухи». Вона малювала оголені тіла своїх друзів горошком і демонструвала на Волл-стріт, вимагаючи від уряду повернути війська з В'єтнаму. Незважаючи на всю її чудернацьку публічну персону, Кусама цілком серйозно ставилася до своєї роботи, і, як і у випадку з більшою частиною її мистецтва, те, що на перший погляд здавалося майже дурним і легким, зробило потужну заяву. Кусама мав хороші позиції для критики війни.

Її молодість була відзначена наслідками атомної бомби, і вона була глибоко проти війни. Вона протестувала єдиним відомим їй способом — через мистецтво — робота принесла їй більше слави, але мало фінансових вигод. В іншому революційному виступі 1968 року Кусама навіть виступила на першому «гей-весіллі», створивши власну церкву: «Церква самознищення». Її виступи потрапили в новини в Японії та спричинили скандал, зганьбивши її глибоко консервативну родину.
У 1973 році Кусама повернулася до Японії, де її практично не знали і звільнили. Потім у 1977 році, після того, як все життя боролася з тривогою та галюцинаціями, вона зареєструвалася в психіатричній лікарні в Токіо, і з тих пір живе там. Кусама відкрито говорила про своє психічне здоров'я та продовжує приймати ліки, щоб запобігти депресії та суїцидальним думкам. Кожного дня вона їздить до своєї майстерні та одержимо працює над своїми картинами з 9 ранку до 6 вечора.

У 1989 році Кусама досяг 60 років, важливий день народження в японській культурі, який символізує новий початок. І це точно було для Кусами! Незважаючи на те, що вона мала культ, світ мистецтва про неї майже забув, аж до 1989 року несподівано Центр міжнародного сучасного мистецтва в Нью-Йорку попросив організувати ретроспективу її мистецтва. Це відновить її кар'єру - як на міжнародному рівні, так і в Японії. Потім у 1993 році вона повернулася на Венеціанську бієнале. Цього разу її запросили як представницю Японії.

Кусама нарешті досягла всесвітнього успіху, який так довго вислизав від неї, певною мірою сприяючи соцмережам. В одній з її інсталяцій Infinity room люди стоять у чергах годинами лише по 60 секунд. Кожне зображення безкінечності, яке вони роблять, приєднується до мільйонів інших в Інтернеті - саме по собі нескінченне. Сьогодні, коли їй за 90, Кусама така ж продуктивна, як ніколи. Її часто відкидають як «химерну» або «популістку», але насправді вона є однією з найрадикальніших художниць усіх часів, яка створила деякі з найважливіших творів мистецтва 1960-х років. Новатор і порушник правил. Багато митців, як відомо, боролися зі своїм психічним здоров’ям, і, як і вони, неможливо відокремити мистецтво Яйої Кусама від її психічного здоров’я, але навіщо нам? Такі митці, як Кусама, змушують нас поставити під сумнів наше розуміння психічних захворювань і розглядати їх не як «перешкоду», а як ще одну частину людського стану.

Ці нескінченні повторювані роботи спочатку були розроблені, щоб усунути нав’язливі думки Кусами, але тепер, як глядачі, ми можемо пережити невелику частину її думок і почуттів у фізичній нескінченності «світу Кусами».

А тут скоро буде ваше прізвище ))